Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

СХЕМУ ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ РАЙОНУ – НА ДООПРАЦЮВАННЯ

Анонсований ажіотаж навколо затвердження Схеми планування території району виявився невиправданим. Вже під час розгляду порядку денного одинадцятої сесії, голова районної ради Василь Дан, враховуючи звернення громад Чорної Тиси і Розтоків про розширення меж населених пунктів, голови Косівської Поляни – про невідповідність закріплених полонин, а також неврахування в документі сьогоднішніх потреб населення, вніс пропозицію зняти питання з розгляду і не повертатися до нього, поки Схема не буде відповідати запитам нинішньої доби.

Голова райдержадміністрації Павло Басараба був більш категоричним, висловивши здивування наявності у Схемі можливості розташування на водоймах району 24 МГЕС. Чому саме стільки – питання залишається відкритим. Враховуючи туристичний потенціал району, подібне викликає подив, адже проігноровано інтереси місцевого населення. Саме тому Схему відправили на доопрацювання, хоча це і обійдеться додатковими затратами, але унеможливить перетворити Рахівщину, її природні багатства в спустошений полігон з накопичування надходжень до кишень окремо взятих і без того небідних представників бізнесу.

Розклавши всі крапки над „і”, народні обранці розглянули відкоригований порядок денний. Насамперед, заступник голови ради Іван Копич ознайомив присутніх з відповідями на попередні звернення самоврядного органу району, а заступник голови районної виборчої комісії Юрій Гулин зачитав рішення про визнання повноважень депутата районної ради Івана Цубери, якого наступним рішенням ввели до складу постійної комісії з питань розвитку туризму, рекреації та природного співробітництва. Також депутати внесли зміни до Програми розвитку та вдосконалення нефрологічної служби і районного бюджету.

З текстом пізніше схваленого Звернення до Прем’єр-міністра України щодо збереження державної форми ведення лісового господарства, а непередачі відповідних структур у концесію ознайомив заступник голови ради Іван Копич.

Директор Карпатського біосферного заповідника Микола Рибак розповів про стан виконання установою природоохоронних заходів. Як зазначив очільник району під час обговорення виступу, в цілому ніхто не заперечує виконання тих чи інших завдань КБЗ, однак є і чимало зауважень та пропозицій. Насамперед, мова про належне облаштування місць відвідування туристів, зокрема, водоспаду Труфанець, дотримання меморандумів співпраці з територіальними громадами, тобто виконання зобов’язань щодо ремонту лісових доріг, мостів, забезпечення населення паливними дровами, очистку русел водойм від захаращень та побутового сміття, сприяння у виділенні високогірних пасовищ під випас громадської худоби та створення нових полонинських господарств й підтримку діючих. Також голова райдержадміністрації висловив підтримку розширення меж КБЗ на так звані промислові зони, на які час від часу кладуть око підприємливі розробники родовищ корисних копалин. Окремою темою для установи має стати вивчення зростання у районі тиса ягідного (у народі – негнийдерева або тисини), від якого, ймовірно, й походить назва головної водної артерії Рахівщини, який широко використовували наші предки у побуті, як лікувальний засіб.

Загалом депутати працювали злагод­жено, чому сприяв розгляд питань під час засідань постійних комісій. Керував роботою сесії голова районної ради Василь Дан, який після її закінчення надав слово бажаючим виступити. У короткій промові громадський діяч Микола Романюк нагадав присутнім про обіцянку встановити на площі перед адмінбудівлею районної влади пам’ятник Героям Небесної Сотні.

Михайло ЮРАЩУК.

Верхньоводянці свій перший фест відгуляли

Вчора, 16 липня, у Верхньому Водяному з нагоди Дня села відбувся перший фестиваль «Апшанська смаженина». Ось, як відкривали захід, а репортаж з події читайте у суботньому номері “Зорі Рахівщини”!

 

 

DSC_0047DSC_0052DSC_0057DSC_0076DSC_0139

 

 

 

 

 

 

Десятиріччя творчої діяльності Галина ГРЕГОРЧАК відзначила у Рахові

Галя3

Минулої неділі у Рахові виступала заслужена артистка України Галина Грегорчак. Рахів’янка, яка стала першою в історії району професійною столичною академічною вокалісткою, вже не вперше подарувала містянам зустріч з найскладнішим видом вокального мистецтва – оперою.

За десять творчих років життя на сцені Київ­ського національного академічного театру оперети Г. Грегорчак-Одринська виконує головні ролі у десятках опер-буф, класичних оперетах та мюзиклах. Незважаючи на це, за роки шліфування здібностей у Євгенії Мірошниченко, яка вела обдаровану ученицю шляхом нелегкої вокальної науки, а також роботи в столиці, Галина не втрачає творчих зв’язків з малою батьківщиною, періодично ділиться власною творчістю, багатством серця із рідним слухачем, своїми земляками. І цього разу, під час концертної програми з нагоди десятиріччя творчої діяльності, незважаючи на відсутність відповідного антуражу, володарка колоратурного сопрано продемонструвала, що для неї немає великої чи малої сцени, адже живе на ній справжнім почуттям.
Захоплювали аудиторію її голосистість, витончена манера співу, досконалість, шляхетна постава, сценічна зовнішність під час виконання арій Клеопатри з «Циганського барона», Адель з «Летючої миші», Розіни з «Севільського цирульника», Одетти із «Баядери», Джудіти Ф. Легара, та ін. героїнь опер, а під час другого відділення концертної програми – низки українських пісень, чим викликала не менше захоплення. Доповнював талановиту дружину сценічний партнер і чоловік Володимир Одринський. А акомпанувала – одна з найкращих концертмейстерів, піаністка Анна Поліщук. Глядачі бачили на сцені артистів, які задушевно і злагоджено виконували свої партії, уміло доносили до їхніх сердець задум авторів творів та розуміння високого мистецтва академічного вокалу. За це вдячно нагородили їх бурхливими тривалими оплесками й обдарували квітами.
Концерт відбувся за сприяння народного депутата України Василя Петьовки та міської ради.
Ярослава ПИЛИП’ЮК.

«В саду його душі живуть тільки книги…»

Демян1

9 липня у стінах Богданської сільської бібліотеки відбулася презентація книжки нашого земляка, художника-графіка, «Лицаря ордену книги», як каже про нього Н. Пономаренко, Миколи Дем’яна «Митець з гуцульського Парижа».
Відрадно, що саме в мальовничому Богдані, де народився пан Микола, відбулася презентація книги вперше. Ініціювала захід молода бібліотекарка Тетяна Вечернюк, щоб богданці мали змогу в урочистій обстановці познайомитися з творчістю краянина-односельця.
Розпочав подію Мирон Білінкевич читанням вірша «Гуцульщина» Р. Юзви, під звучання трембіти. А за ним зі вступними вітальними рядками до присутніх звернулися ведучі Тетяна Вечернюк та Ганна Зварич. Вони, представивши винуватця заходу, запросили його до слова.
Митець, попри хвилювання, радо зустрів земляків. Спочатку розповів про своє дитинство, юність, армію, навчання, перші творчі доробки, які яскраво висвітлювалися на екрані. Відтак Микола Михайлович представив свою книгу «Митець з гуцульського Парижа», яка попри багато перешкод нарешті вийшла в світ. Видання, обсягом 264 сторінки, складають шість тематичних розділів. Воно ілюстроване репродукціями (понад тисячу ілюстрацій), з кольоровою вкладкою на 16 сторінках. Тут можна прочитати уривки тексту, зображені місцевою говіркою, що залишається у душі Миколи назавжди. До книги увійшли багатогранні відгуки колег та подяки від численних авторів, яким графік виконував художнє оформлення книг. А й справді, досить важко уявити закарпатську книгу без оформлення Миколи Михайловича. Багато митець завдячує своєму армійському товаришу, який фінансово підтримав видання. Висловлював подяку всім, хто допомагав йому, підтримував у створенні неповторної книги. Окремо, згадав про свого вчителя, покійного Василя Івановича Поповича, який був його першим наставником у царині художнього саду.
Привітати нашого земляка, майстра своєї справи і висловити слова вдячності за те, що він – людина великого масштабу, яка прославляє наш край, Срібну Землю прийшли знайомі, друзі, родичі, і односельці. Петро Ференц підкреслив слова, які про фахівця сказав П. Скунць, що художнє оформлення Миколи Дем’яна – це «… та ж поезія – тільки в кольорах, лініях, графічних тонкощах». Також до привітань доєдналися: бібліотекар ЦРБ Наталія Юришинець, начальник відділу культури РДА Володимир Шепета, який вручив п. Миколі подарунки, зокрема чашку з логотипом Рахівщини, щоб він, смакуючи каву, завжди згадував про теплий прийом у Богдані. Заступник голови РДА Дмитро Ігнатюк наголосив, що митець дуже скромно розповідає про свою велику і натхненну працю. А донька В.І. Поповича Марина поділилася цінними спогадами з життя покійного батька, зокрема про те, як з гордістю розповідав про свого учня Миколу. Від усього серця привітала колишнього учня і вчителька біології Н. С. Маскалюк. А директор СБК Василь Лехман у дарунок винуватцю заходу зіграв народні мелодії.
Після цього Тетяна Вечернюк попросила самого художника, заграти для боґданців на гармоніці (митця з дитячих років приваблювала музика, але як каже М. Дем’ян – це його хобі), що було для нього несподіванкою. І хоча винуватець зустрічі повідомив, що по нотах грати не вміє, а тільки на слух, все ж виконав кілька пісень, розвеселив народ, довів, що може витинати не лише гуцульські мелодії, а й до прикладу угорські, словацькі.
Як сказала Ганна Зварич, «Микола Михайлович Дем’ян був і залишається щедрою, доброї душі людиною і, а насамкінець він – фахівець високого штибу на обширах книжкового дизайну. Людина з великої літери, яка поєднала в собі багатогранність людських талантів».
На завершення Микола Михайлович роздарував кілька примірників книжки. Одну з них можна знайти на полицях сільської бібліотеки і осягнути всю її красу та не­вичерпність людського таланту і мудрості. А присутні піднесено привітали його піснею «На многії літа..», від бібліотеки та односельців він отримав букет квітів. Ми теж приєднуємось до всіх сказаних привітань, бажаємо пану Миколі вічно палаючого творчого вогнику в його нелегкій праці.
Тереза БОГУНЯК,
студентка першого курсу відділення жур­налістики Ужгородсько­го національного уні­вер­си­тету.

20 липня відбудеться сесія районної ради

Депутати розглянуть наступ­ні питання:
2.1. Про визнання повноважень депутата районної ради Цубери І.І.
Інформує: Кравчук Н.Ю. – голова Рахів­ської районної виборчої комісії.
2.2. Про внесення змін до рішення районної ради від 04 грудня 2015 року №25 «Про утворення постійної комісії районної ради з питань розвитку туризму, рекреації та прикордонного співробітництва».
Інформує: Копич І.І. – заступник голови районної ради.
2.3. Про стан виконання природоохоронних заходів Карпатським біосферним заповідником на території Рахівського району.
Інформує: Рибак М.П. – директор Карпатського біосферного заповідника.
2.4. Про затвердження Схеми планування території Рахівського району Закарпатської області.
Інформує: Боднарчук О.В. – начальник відділу містобудування та архітектури РДА.
2.5. Про внесення змін до районного бюджету на 2017 рік затвердженого рішенням районної ради 22 грудня 2016 року № 204 «Про районний бюджет на 2017 рік» (зі змінами від 16 березня, 13 квітня, 24 травня, 16 червня, 26 червня 2017 року)».
Інформує: Ластовичак О.М. – начальник фінансового управління райдержадміністрації.

Найдовший прапор – на найвищій вершині

19511328_1552264504815989_8246683315972949841_n

В ході Всеукраїнської акції «Пліч-о-пліч» встановлено новий національний рекорд – учасники підняли і розгорнули найдовший прапор України.

Основними організаторами акції виступили: Тимофій Нагорний (Фонд волонтерів України), Алік Тарраф і Хасан Талеб (Фонд сприяння реформам в Україні), Ровшан Тагієв (Асамблея національностей України), Ігор Іванків (Карпатський мистецький фонд), олімпійський чемпіон Богдан Макуц, Денис Мінін (StreetWorkout Україна ), Сергій Діденко (Міжнародний благодійний фонд «Світовид»), Людмила Лисенко (благодійний фонд «Об’єднання світових культур»), голова Лазещинської сільської ради Іван Пранничук, за підтримки голови райдержадміністрації Павла Басараби та народного депутата України Василя Петьовки. Всі вони, а також спортсмени, громадські діячі, представники територіальних громад району, молодіжних організацій, активісти та ті, хто прагнув продемонструвати згуртованість і єдність в прагненні до миру і світлого майбутнього, були в числі тих, хто підставляв власне плече, аби у День Конституції на Говерлі майорів величезний прапор України.

Того дня на вершині було багато туристів не лише з України, а й з інших країн. Незважаючи на національність, всі вони взяли участь у вста­новленні рекорду і намагалися підтримати український прапор.
– Всю дорогу полотни­ще, вагою більше двохсот кілограмів, учасникам по черзі довелося нести на плечах, але коли є загальна висока мета – вона здатна згуртувати і об’єднати людей навіть у важкі моменти, – поділився враженнями після участі в акції голова райдержадміністрації Павло Басараба. – Навколо відчувалася справжня дружня атмосфера. Учасники по черзі допомагали і підміняли один одного, тому постійно відчувалося товариське плече і взаємопідтримка.
Після того, як всі піднялися на Говерлу і розгорнули най­більший український прапор, досягнення зареєстрував представник з Національного реєстру рекордів України, який зазначив: «Багато прапорів побувало на Говерлі, але цей – найдовший. Це відмінний рекорд і я захоплений енергією цих хлопців!».
Після встановлення рекорду президент Фонду сприяння реформам в Україні Алік Тарраф сказав: «Зараз емоції просто зашкалюють. Дуже б хотілося підняти такий прапор на Донбасі разом з нашими братами, щоб в Україні процвітав мир».
«Спасибі, що Бог благо­словив нас зробити ще одну добру справу. Висловлюю вдячність кожному з учасників. Кожна людина допомагала і підставляла своє плече до плеча. І ця енергетика нас усіх згур­­тувала. Ми об’єднуємося і об’єднуємо хороших, світлих, добрих, позитивних людей, бо коли ми об’єднуємося, – стаємо сильнішими. А коли об’єднуються сильні – вони стають непереможними. Тож разом сіймо добро і примножуймо любов, заради майбутнього нашої країни!» – підкреслив організатор акції, президент Фонду волонтерів України Тимо­фій Нагорний.
Подякував організаторам заходу за цікаву ідею та її ре­алі­зацію, а також за активну дер­жавооб’єднуючу позицію та сприяння в організації і проведенні акції «Величаю Вас, Карпати!» голова РДА Павло Басараба. Він відзначив грамотами і подяками: Ровшана Тагієва, Тимофія Нагорного, Андрія Снім­щикова, Ірину Романюк, Кирила Гололя, гурти «Будьмо» і «Гардамани», Василя Михайловича, Юрія Солоджука, Тімура і Наталію Мамедових. Почесною грамотою ОДА нагороджено майстра лісу Ясінянського ЛМГ Ігоря Іванківа. На власній сторінці у соціальній мережі він написав: «Дякую Всім учасникам акції за те, що були з нами! Хтось віднісся до цього іронічно, хтось проігнорував, комусь не цікаво було долучитися, але то таке… З випадковими людьми в гори підніматися не можна. В загальному ми зробили велику історичну подію для нашої держави!»…
Завершилася акція ватрою на найвисокогірнішій полонині Ґропа, де під звуки сопілки, скрипки, трембіти підкорювачі Говерли дегустували сир та інші місцеві наїдки.

Воїни 128-ої бригади отримали чергову посилку від рахів’ян

19424249_1465697363517170_16283908783674717_n

Наші воїни – захисники цілісності кордонів нашої держави зі 128-ої бригади отримали чергову посилку від небайдужих рахів’ян.
Відправляла та збирала потрібні для військових речі, а це – маскувальну сітку, будівельні матеріали (скоби, цвяхи, синтепон), два прилади нічного бачення та смаколики – волонтерка Сніжана Тулик. А цього тижня для відправлення вже спаковано біноклі, рації та інше добро, яке теж попрямує до бійців згаданої бригади.

Юні «Бичківські музики» – в європейських концертах

DSCN0138 DSCN0184

З 11 по 16 червня зразковий оркестр народних інструментів учнів Великобичківської ДМШ перебував в Німеччині, у рамках концертного турне по Європі.
Навесні минулого року юні музиканти з Великобичківської дитячої музичної школи, на запрошення засновника благодійних концертів «Діти для дітей» Франка Спекгорста, виступали у чеському місті Тршебіч (концертну поїздку для наших дітей організували і спонсорували наші краяни-підприємці, які працюють в Чехії – родини Молдованів та Чічаків). Після завершення заключного благодійного концерту «Діти для дітей», який проходив у бібліотеці собору в Намєшті над Ославов, до мене підійшов кремезний усміхнений чоловік в окулярах, який ламаною російською мовою (колись навчався в МДУ в Москві) виявив захоплення виступом нашого дитячого оркестру. Згодом дав свою візитку і запросив взяти участь у подібних концертах в Німеччині. Так відбулося моє перше знайомство з генеральним директором компанії Тзов «BVIK» Ульріхом Геллерем.
Після концерт­них виступів у Чехії «Бич­ківські музики» повернулися на Україну. Усне запрошення до Німеччини не сприйняли серйозно, адже на поїздку потрібні немалі кошти, а їх у нас немає, тому поступово все забулося і про нову поїздку не згадувалося зовсім.
Але через кілька місяців на електронну пошту прийшло повідомлення німецькою, на яке не відразу й звернув увагу. І тільки після перекладу виявилося, що нас офіційно запрошують взяти участь у європейських концертах «Європа в такт» у Німеччині. Переписка між мною, Ульріхом Геллерем і Фран­ком Спекгорстом тривала ще кілька місяців. І як результат – офіційне запрошення д-ра Ульріха Геллера та фірми «BVIK», яку очолює з сином Томасом Геллерем, на поїздку нашого фольклорного міні-оркестру (12 осіб) в Кетен-Ангальт.
Для нас це було приємною несподіванкою. У листі-за­прошенні компанія обіцяла забезпечити нас перебуванням, харчуванням і житлом. За нами була лише оплата транспортних засобів. Як виявилося згодом, це – немала сума коштів в євро.
Ми розпочали пошук пере­візника з необхідними документами і ліцензією на транспорт, для поїздки з дітьми за кордон (погодилася на перевезення приватна фірма з Івано-Франківщини з водіями Василем Любляном та Миколою Тузом), а також меценатів для оплати самої поїздки в обидва боки.
На наше прохання від­гукнулися справжні шанувальники музичного мистецтва, яким не байдуже, ким стануть наші діти у майбутньому. Кожен з них виділив у рівних долях кошти. Серед меценатів – депутат Верховної ради України Василь Петьовка, який часто підтримує нас і наш заклад, Великобичківська селищна рада (голова Йосип Божук), ДП «Великобичківське ЛМГ» (директор Юрій Сойма). Частину коштів надав Ульріх Геллер в Німеччині. Частку, якої не вистачало до повної суми розрахунку з перевізниками, доклав з власних заощаджень я.
У короткі терміни діти, у яких закінчився строк дії закордонних паспортів, виробили ІD картки та нові закордонні документи, щоб був час подати на візи. Допомагали нам з прискоренням виготовлення українських та закордонних паспортів, сприяли з виготовленням та вчасним отриманням віз, а також вирішенням різних організаційних питань, придбанням концертних костюмів: голова райдержадміністрації П.Басараба, начальник відділу культури РДА В.Шепета, начальник управління культури ОДА В.Фролова та її заступник І. Молнар, депутати, виконком і голова Великобичківської селищної ради та інші.
І ось настав день від’їзду до Німеччини. Завдяки водіям-перевізникам учасники оркестру Павло Павлюк, Ростислав Чворсюк, Ганна Ткач, Олександр Білкей, Анастасія Шпиток, Назар Галясок, Юліанна Митрюк, Яна Андрусяк, Дем’ян Кузьмик, Андрій Басараба в супроводі настроювача скрипок Ольги Арсенівни Попович та керівника колективу успішно пройшли українсько-польсько-німецький кордони, і в обід 11 червня були на місці. Поселилися в літніх будиночках, в рекреаційній зоні на околиці Кетена.
Увечері нас запросила організація (голова Раймонд Шульц), яка зай­мається наданням швидкої медичної допомоги потерпілим від катастроф, аварій, повеней та інших природних катаклізмів. На подвір’ї їхнього офісу, у невимушеній дружній обстановці біля багаття, співали українських народних пісень та вигравали гуцульські ме­ло­дії. А після ласували приготовленими на території у пе­ревізній польовій кухні ні­мецькими (звареними ковбасками) та італійськими (макаронами з кетчупом) стравами.
Зранку 12 червня відбу­лася зустріч з гендиректором компанії «BVIK» д-р Уль­ріхом Геллерем та їхніми пра­ців­никами. Мене познайомили з усіма заступниками та управлінським складом фірми. Цього ж дня вони ініціювали та профінансували екскурсійну поїздку в столицю Німеччини Берлін та роздали дітям і супроводжуючим педагогам по 20 євро на кишенькові витрати.
Ми пройшлися вулицями столиці Німеччини, відвідали історичні місця: знамениті Бранденбурзькі ворота; будів­лю Рейхстагу, яка є чи не най­популярнішою пам’яткою Бер­ліна; будівлю колишньої гаупт­вахти «Нойє Вахе»; побачили Берлінську телевежу, Берлінський університет ім. Гумбольдта; Берлінську оперу та інші визначні місця, мали можливість бути свідками руху кортежу автомобілів з канцлером Ангелою Меркель у супроводі поліцейських мото­циклістів. Увечері того ж дня, хоч і втомлені, але щасливі, повернулися до Кетена.
Концертні виступи розпочалися лише з наступного дня. З німецькими та чеськими юними музикантами, ми концертували (по 2-3 виступи щодня) в багатьох містечках країни: Кетені, Бітерфельді, Віттенбергу, Зьорбігу та інших. Між концертами проводилися оглядові екскурсії: в Костел св. Якоба у м. Кетені-Ангальт, де слухали органну музику Й.С.Баха, пливли на кораблі озером, створеним на колишніх янтарних шахтах у м. Біттерфельд-Вольфен, милувалися їх архітектурою.
Наступними днями виступали на сцені Кетенської музич­ної школи імені Йогана Себастьяна Баха, а також перед гостями організації надзвичайних ситуацій та медичної школи м. Кетена. Там нас привітали і гості з Білорусії. Пан Раймонд Шульц подарував «Бичківським музикам» прапор міста Кеттена, а наймолодшому учаснику оркестру Ростиславу Чворсюку – великого плюшового ведмедика.
Та найбільш зворушливим подарунком для нас, були слова українською мовою нашої краянки із Західної України, яка вже кілька років працює лікарем в Кетені. Почувши українську, гуцульську народну музику, яка доносилася до багатоповерхівок, жінка спустилася на вулицю, знайшла нас, щоб насолодитися «живим» звучанням народних мелодій у виконанні юних українських музикантів, адже не так часто чути рідну музику далеко від Батьківщини. Зі сльозами на очах подякувала нам, і … побігла. Через кілька хвилин повернулася і від щирого серця подарувала для розвитку колективу 50 євро. Це була дуже зворушлива і незабутня зустріч.
Завершальний концерт відбувся на околиці Кетена, в одному з костелів, куди прийшло багато поціновувачів музичного мистецтва міста та кілька колишніх біженців з азійських та африканських країн, останніми з яких опікується німецька фірма «BVIK». Кожен номер супроводжувався бурхливими аплодисментами глядачів та вигуками «Браво!». Гуцульська музика у виконанні юних бичківських артистів-оркестрантів звучала на всю потужність у великій залі костелу з відмінною акустикою. Неодноразово, з великим емоційним піднесенням, виконували твори «на біс».
Після концерту Ульріх Геллер, Раймонд Шульц та інші організатори заходів, подякували всім учасникам концерту за успішні виступи, подарували пам’ятні значки, а керівникам дитячих колективів – грамоти від міста Кетен і цінні подарунки. А відтак, неподалік костелу, організували вечерю з традиційною німецькою кухнею – обсмаженими на грилі м’ясом та ковбасками.
Зранку поснідавши, ми виї­хали до Лейпцигу. Там відвідали місцевий зоопарк, який веде історію ще з 1878 р. За чотири години екскурсії оглянули майже всіх його чотириногих мешканців.
Після обіду ми прийшли до припаркованого неподалік автобусу і щасливі повернулися додому, на Україну. Незабутні враження від поїздки залишаться у дітей на все життя.
Мрія дітей виступити в кон­цертному турне в одній з євро­пейських країн збулася. Виступи наших вихованців пройшли на високому професійному рівні, які гідно представили Україну за кордоном.
Наступного року нас знову запросили керівники музичних шкіл Чехії та Німеччини, яким дуже сподобалася наша гра.
Сподіваємося, що нас і надалі підтримуватимуть небайдужі до розвитку музич­ної культури меценати, без яких такі поїздки, на жаль, нездійсненні.
Василь ПОПОВИЧ, директор Великобич­ків­ської музичної школи.

Юні шахісти Рахівщини та Тячівщини змагалися в міжрайонному турнірі

11-77

Першого дня липня, в Рахівському районному шаховому клубі, 33 кращі шахісти змагалися у міжрайонному командно-особистому турнірі серед вихованців шахових гуртків семи населених пунктів Рахівщини та Тячівщини – Тересви, Солотвина, Дубового, Великого Бичкова, Кобилецької Поляни, Рахова та Білина.
У результаті гострої та без­компромісної боротьби перемогу виборола рахівська команда (тренер Ігор Савчук). Друге місце – у команди з Тересви (тренер Олександр Абрамович), третє – у великобичківців (тренер Вільмош Чернян).
Одночасно визначали переможців, які змагалися за 1, 2, 3 та 4 дошками. Спеціальні відзнаки вибороли Захар Кубарич з Дубового, Іван Табака з Кобилецької Поляни, Михайло Косенко з Тересви та Рената Савчук з Великого Бичкова. Їм та членам рахівської команди-переможця присвоєно третій розряд з шахів.
Ініціатором та спонсором змагань став народний депутат України В. Петьовка. Під час вручення нагород його помічник Михайло Штефко передав від імені Василя Васильовича вітання учасникам турніру, з побажаннями успіхів у навчанні і досягнень у спорті. Команди-переможці отримали від народного депутата кубки (всі інші учасники та їхні тренери – подя­ки), а від районної федерації шахів – дипломи переможців.

У неділю у Рахові виступатиме Заслужена артистка України Галина ГРЕГОРЧАК

Рахівська-РР