Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

«В саду його душі живуть тільки книги…»

Демян1

9 липня у стінах Богданської сільської бібліотеки відбулася презентація книжки нашого земляка, художника-графіка, «Лицаря ордену книги», як каже про нього Н. Пономаренко, Миколи Дем’яна «Митець з гуцульського Парижа».
Відрадно, що саме в мальовничому Богдані, де народився пан Микола, відбулася презентація книги вперше. Ініціювала захід молода бібліотекарка Тетяна Вечернюк, щоб богданці мали змогу в урочистій обстановці познайомитися з творчістю краянина-односельця.
Розпочав подію Мирон Білінкевич читанням вірша «Гуцульщина» Р. Юзви, під звучання трембіти. А за ним зі вступними вітальними рядками до присутніх звернулися ведучі Тетяна Вечернюк та Ганна Зварич. Вони, представивши винуватця заходу, запросили його до слова.
Митець, попри хвилювання, радо зустрів земляків. Спочатку розповів про своє дитинство, юність, армію, навчання, перші творчі доробки, які яскраво висвітлювалися на екрані. Відтак Микола Михайлович представив свою книгу «Митець з гуцульського Парижа», яка попри багато перешкод нарешті вийшла в світ. Видання, обсягом 264 сторінки, складають шість тематичних розділів. Воно ілюстроване репродукціями (понад тисячу ілюстрацій), з кольоровою вкладкою на 16 сторінках. Тут можна прочитати уривки тексту, зображені місцевою говіркою, що залишається у душі Миколи назавжди. До книги увійшли багатогранні відгуки колег та подяки від численних авторів, яким графік виконував художнє оформлення книг. А й справді, досить важко уявити закарпатську книгу без оформлення Миколи Михайловича. Багато митець завдячує своєму армійському товаришу, який фінансово підтримав видання. Висловлював подяку всім, хто допомагав йому, підтримував у створенні неповторної книги. Окремо, згадав про свого вчителя, покійного Василя Івановича Поповича, який був його першим наставником у царині художнього саду.
Привітати нашого земляка, майстра своєї справи і висловити слова вдячності за те, що він – людина великого масштабу, яка прославляє наш край, Срібну Землю прийшли знайомі, друзі, родичі, і односельці. Петро Ференц підкреслив слова, які про фахівця сказав П. Скунць, що художнє оформлення Миколи Дем’яна – це «… та ж поезія – тільки в кольорах, лініях, графічних тонкощах». Також до привітань доєдналися: бібліотекар ЦРБ Наталія Юришинець, начальник відділу культури РДА Володимир Шепета, який вручив п. Миколі подарунки, зокрема чашку з логотипом Рахівщини, щоб він, смакуючи каву, завжди згадував про теплий прийом у Богдані. Заступник голови РДА Дмитро Ігнатюк наголосив, що митець дуже скромно розповідає про свою велику і натхненну працю. А донька В.І. Поповича Марина поділилася цінними спогадами з життя покійного батька, зокрема про те, як з гордістю розповідав про свого учня Миколу. Від усього серця привітала колишнього учня і вчителька біології Н. С. Маскалюк. А директор СБК Василь Лехман у дарунок винуватцю заходу зіграв народні мелодії.
Після цього Тетяна Вечернюк попросила самого художника, заграти для боґданців на гармоніці (митця з дитячих років приваблювала музика, але як каже М. Дем’ян – це його хобі), що було для нього несподіванкою. І хоча винуватець зустрічі повідомив, що по нотах грати не вміє, а тільки на слух, все ж виконав кілька пісень, розвеселив народ, довів, що може витинати не лише гуцульські мелодії, а й до прикладу угорські, словацькі.
Як сказала Ганна Зварич, «Микола Михайлович Дем’ян був і залишається щедрою, доброї душі людиною і, а насамкінець він – фахівець високого штибу на обширах книжкового дизайну. Людина з великої літери, яка поєднала в собі багатогранність людських талантів».
На завершення Микола Михайлович роздарував кілька примірників книжки. Одну з них можна знайти на полицях сільської бібліотеки і осягнути всю її красу та не­вичерпність людського таланту і мудрості. А присутні піднесено привітали його піснею «На многії літа..», від бібліотеки та односельців він отримав букет квітів. Ми теж приєднуємось до всіх сказаних привітань, бажаємо пану Миколі вічно палаючого творчого вогнику в його нелегкій праці.
Тереза БОГУНЯК,
студентка першого курсу відділення жур­налістики Ужгородсько­го національного уні­вер­си­тету.

Юні «Бичківські музики» – в європейських концертах

DSCN0138 DSCN0184

З 11 по 16 червня зразковий оркестр народних інструментів учнів Великобичківської ДМШ перебував в Німеччині, у рамках концертного турне по Європі.
Навесні минулого року юні музиканти з Великобичківської дитячої музичної школи, на запрошення засновника благодійних концертів «Діти для дітей» Франка Спекгорста, виступали у чеському місті Тршебіч (концертну поїздку для наших дітей організували і спонсорували наші краяни-підприємці, які працюють в Чехії – родини Молдованів та Чічаків). Після завершення заключного благодійного концерту «Діти для дітей», який проходив у бібліотеці собору в Намєшті над Ославов, до мене підійшов кремезний усміхнений чоловік в окулярах, який ламаною російською мовою (колись навчався в МДУ в Москві) виявив захоплення виступом нашого дитячого оркестру. Згодом дав свою візитку і запросив взяти участь у подібних концертах в Німеччині. Так відбулося моє перше знайомство з генеральним директором компанії Тзов «BVIK» Ульріхом Геллерем.
Після концерт­них виступів у Чехії «Бич­ківські музики» повернулися на Україну. Усне запрошення до Німеччини не сприйняли серйозно, адже на поїздку потрібні немалі кошти, а їх у нас немає, тому поступово все забулося і про нову поїздку не згадувалося зовсім.
Але через кілька місяців на електронну пошту прийшло повідомлення німецькою, на яке не відразу й звернув увагу. І тільки після перекладу виявилося, що нас офіційно запрошують взяти участь у європейських концертах «Європа в такт» у Німеччині. Переписка між мною, Ульріхом Геллерем і Фран­ком Спекгорстом тривала ще кілька місяців. І як результат – офіційне запрошення д-ра Ульріха Геллера та фірми «BVIK», яку очолює з сином Томасом Геллерем, на поїздку нашого фольклорного міні-оркестру (12 осіб) в Кетен-Ангальт.
Для нас це було приємною несподіванкою. У листі-за­прошенні компанія обіцяла забезпечити нас перебуванням, харчуванням і житлом. За нами була лише оплата транспортних засобів. Як виявилося згодом, це – немала сума коштів в євро.
Ми розпочали пошук пере­візника з необхідними документами і ліцензією на транспорт, для поїздки з дітьми за кордон (погодилася на перевезення приватна фірма з Івано-Франківщини з водіями Василем Любляном та Миколою Тузом), а також меценатів для оплати самої поїздки в обидва боки.
На наше прохання від­гукнулися справжні шанувальники музичного мистецтва, яким не байдуже, ким стануть наші діти у майбутньому. Кожен з них виділив у рівних долях кошти. Серед меценатів – депутат Верховної ради України Василь Петьовка, який часто підтримує нас і наш заклад, Великобичківська селищна рада (голова Йосип Божук), ДП «Великобичківське ЛМГ» (директор Юрій Сойма). Частину коштів надав Ульріх Геллер в Німеччині. Частку, якої не вистачало до повної суми розрахунку з перевізниками, доклав з власних заощаджень я.
У короткі терміни діти, у яких закінчився строк дії закордонних паспортів, виробили ІD картки та нові закордонні документи, щоб був час подати на візи. Допомагали нам з прискоренням виготовлення українських та закордонних паспортів, сприяли з виготовленням та вчасним отриманням віз, а також вирішенням різних організаційних питань, придбанням концертних костюмів: голова райдержадміністрації П.Басараба, начальник відділу культури РДА В.Шепета, начальник управління культури ОДА В.Фролова та її заступник І. Молнар, депутати, виконком і голова Великобичківської селищної ради та інші.
І ось настав день від’їзду до Німеччини. Завдяки водіям-перевізникам учасники оркестру Павло Павлюк, Ростислав Чворсюк, Ганна Ткач, Олександр Білкей, Анастасія Шпиток, Назар Галясок, Юліанна Митрюк, Яна Андрусяк, Дем’ян Кузьмик, Андрій Басараба в супроводі настроювача скрипок Ольги Арсенівни Попович та керівника колективу успішно пройшли українсько-польсько-німецький кордони, і в обід 11 червня були на місці. Поселилися в літніх будиночках, в рекреаційній зоні на околиці Кетена.
Увечері нас запросила організація (голова Раймонд Шульц), яка зай­мається наданням швидкої медичної допомоги потерпілим від катастроф, аварій, повеней та інших природних катаклізмів. На подвір’ї їхнього офісу, у невимушеній дружній обстановці біля багаття, співали українських народних пісень та вигравали гуцульські ме­ло­дії. А після ласували приготовленими на території у пе­ревізній польовій кухні ні­мецькими (звареними ковбасками) та італійськими (макаронами з кетчупом) стравами.
Зранку 12 червня відбу­лася зустріч з гендиректором компанії «BVIK» д-р Уль­ріхом Геллерем та їхніми пра­ців­никами. Мене познайомили з усіма заступниками та управлінським складом фірми. Цього ж дня вони ініціювали та профінансували екскурсійну поїздку в столицю Німеччини Берлін та роздали дітям і супроводжуючим педагогам по 20 євро на кишенькові витрати.
Ми пройшлися вулицями столиці Німеччини, відвідали історичні місця: знамениті Бранденбурзькі ворота; будів­лю Рейхстагу, яка є чи не най­популярнішою пам’яткою Бер­ліна; будівлю колишньої гаупт­вахти «Нойє Вахе»; побачили Берлінську телевежу, Берлінський університет ім. Гумбольдта; Берлінську оперу та інші визначні місця, мали можливість бути свідками руху кортежу автомобілів з канцлером Ангелою Меркель у супроводі поліцейських мото­циклістів. Увечері того ж дня, хоч і втомлені, але щасливі, повернулися до Кетена.
Концертні виступи розпочалися лише з наступного дня. З німецькими та чеськими юними музикантами, ми концертували (по 2-3 виступи щодня) в багатьох містечках країни: Кетені, Бітерфельді, Віттенбергу, Зьорбігу та інших. Між концертами проводилися оглядові екскурсії: в Костел св. Якоба у м. Кетені-Ангальт, де слухали органну музику Й.С.Баха, пливли на кораблі озером, створеним на колишніх янтарних шахтах у м. Біттерфельд-Вольфен, милувалися їх архітектурою.
Наступними днями виступали на сцені Кетенської музич­ної школи імені Йогана Себастьяна Баха, а також перед гостями організації надзвичайних ситуацій та медичної школи м. Кетена. Там нас привітали і гості з Білорусії. Пан Раймонд Шульц подарував «Бичківським музикам» прапор міста Кеттена, а наймолодшому учаснику оркестру Ростиславу Чворсюку – великого плюшового ведмедика.
Та найбільш зворушливим подарунком для нас, були слова українською мовою нашої краянки із Західної України, яка вже кілька років працює лікарем в Кетені. Почувши українську, гуцульську народну музику, яка доносилася до багатоповерхівок, жінка спустилася на вулицю, знайшла нас, щоб насолодитися «живим» звучанням народних мелодій у виконанні юних українських музикантів, адже не так часто чути рідну музику далеко від Батьківщини. Зі сльозами на очах подякувала нам, і … побігла. Через кілька хвилин повернулася і від щирого серця подарувала для розвитку колективу 50 євро. Це була дуже зворушлива і незабутня зустріч.
Завершальний концерт відбувся на околиці Кетена, в одному з костелів, куди прийшло багато поціновувачів музичного мистецтва міста та кілька колишніх біженців з азійських та африканських країн, останніми з яких опікується німецька фірма «BVIK». Кожен номер супроводжувався бурхливими аплодисментами глядачів та вигуками «Браво!». Гуцульська музика у виконанні юних бичківських артистів-оркестрантів звучала на всю потужність у великій залі костелу з відмінною акустикою. Неодноразово, з великим емоційним піднесенням, виконували твори «на біс».
Після концерту Ульріх Геллер, Раймонд Шульц та інші організатори заходів, подякували всім учасникам концерту за успішні виступи, подарували пам’ятні значки, а керівникам дитячих колективів – грамоти від міста Кетен і цінні подарунки. А відтак, неподалік костелу, організували вечерю з традиційною німецькою кухнею – обсмаженими на грилі м’ясом та ковбасками.
Зранку поснідавши, ми виї­хали до Лейпцигу. Там відвідали місцевий зоопарк, який веде історію ще з 1878 р. За чотири години екскурсії оглянули майже всіх його чотириногих мешканців.
Після обіду ми прийшли до припаркованого неподалік автобусу і щасливі повернулися додому, на Україну. Незабутні враження від поїздки залишаться у дітей на все життя.
Мрія дітей виступити в кон­цертному турне в одній з євро­пейських країн збулася. Виступи наших вихованців пройшли на високому професійному рівні, які гідно представили Україну за кордоном.
Наступного року нас знову запросили керівники музичних шкіл Чехії та Німеччини, яким дуже сподобалася наша гра.
Сподіваємося, що нас і надалі підтримуватимуть небайдужі до розвитку музич­ної культури меценати, без яких такі поїздки, на жаль, нездійсненні.
Василь ПОПОВИЧ, директор Великобич­ків­ської музичної школи.

У неділю у Рахові виступатиме Заслужена артистка України Галина ГРЕГОРЧАК

Рахівська-РР

У РБК з 2 до 15 липня триває виставка “У світі каменю”

kamin_preview

Ще одна яскрава перемога гуцуликів із Ясіня

IMG_0219

16-18 червня в гостинному, комфортному місті здоров’я Трускавці, проходив ІV-ий Міжнародний фестиваль- конкурс оркестрів, інструментальних ансамблів і мажореток „Яскрава симфонія Прикарпаття”. Дитячий фольклорний гуцульський оркестр народних інструментів Ясінянської ДШМ під керівництвом О.І. Гутелюка вже вдруге взяв участь в цьому заході та повернувся з дипломом лауреата першого ступеня.
Цього року фестиваль вразив масштабністю та енергетикою. Це було справжнє свято музики. Місто відзначало ще й 190-ту річницю, тому нас очікували насичені фестивальні дні: виступи під відкритим небом, конкурсний перегляд, концерти в церкві Пресвятої Богородиці, на площі, нагороди і сюрпризи. Ми, як і всі учасники цього потужного, величного дійства, дарували радість та святковий настрій місцевим жителям і гостям курортного містечка. Родзинкою мистецького заходу було встановлення національного рекорду– виконання Молитви за Україну, що об’єднало майже 2,5 тисячі голосів.
Ми отримали позитивні емоції та море радості не тільки від літа, музики, спілкування, а й від того, що достойно представили на фесті гуцульську Рахівщину. Шановне і авторитетне журі вручило нам диплом лауреата І ступеню. Ми приїхали втомлені, але щасливі та горді!!!
Дякую всім учасникам оркестру (особливо талановитій Юлечці Коростелевій за її артистизм), а також тим, хто сприяв нам у поїздці: голові РДА П.В.Басарабі, начальнику відділу культури РДА В.Л.Шепеті, народному депутату України В.В.Петьовці, селищному голові Е.Ф. Зелінському та підприємцю, селищному депутату О.В. Криниці. Спасибі всім тим, хто в нас вірить і підтримує.
Галина ЖУРАКОВСЬКА, директор Ясінянської ДШМ.

Уродженка Рахова Наталія Ткачук тріумфувала на сольному концерті в Одеській обласній філармонії

ткачук1

Наталія Ткачук народилась і здобувала середню освіту в Рахові, згодом закінчила Львівське музичне училище ім. С. Людкевича та отримала ступінь магістра в Одеській музичній академії ім. А. Нежданової. Понад десять років талановита рахів’янка живе в Одесі. Сім з них входить до трупи Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного. За роки служіння в театрі брала участь майже в п’ятнадцяти виставах та стала лауреаткою Міжнародного конкурсу артистів опери.
Дебютувала 2011-го року, в ролі Лізи в спектаклі «Маріца». Того ж року відбулася прем’єра спектаклю «Летюча миша», де Наталя зіграла роль Адель. Крім цього, в її репертуарі – партії Лізи в опереті «Маріца», Наталі Четвертинської, Ерміргарди, Віолети – в спектаклях «Хаджибей або любов до 3000 тисяч апельсин», «Хелло, Доллі», «Фіалка Монмартра» та ін.
А дев’ятого червня у великій залі Одеської філармонії відбувся бенефіс нашої талановитої краянки, за участі двох солістів і диригента.
Концерт, впродовж якого лунали увертюри та арії з опер і оперет Доніцетті, Моцарта і Верді, пройшов на високому рівні, зібрав аншлаг та залишив після себе чимало схвальних відгуків як звичайних глядачів, так експертів.
(Вл. інф.).

Концерт до 110-ої річниці Юрія Августина Шерегія

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ольга Грицак-Шерегій. Шляхетна, голубоока, з вишуканою поставою, голосом і українською мовою… Їй 85! Вона приїхала з Братислави, щоб в день 110-ої річниці свого батька – Юрія Августина Шерегія – декламувати Шевченка зі сцени Великобичківського селищного будинку культури.
Невипадково – в грудні 1933 р. у Бичкові заснували театр «Нова сцена» – перший український професійний театр Закарпаття, який очолив вчитель місцевої горожанської школи Ю. А. Шерегій. Сьогодні пані Ольга керує музично-драматичним ансамблем Т.Шевченка, який створений у 1969 р. в Братиславі (Словаччина), за широкого сприяння її батька. Ось так – ми живемо на Закарпатті, звідки беруть початок наймелодійніші ріки!
Окрім чудових виступів гостей з Братислави – музично-драматичного ансамблю Т.Шевченка, що заснував Ю.Шерегій, радував нас і легендарний «Лісоруб». Знаєте, що найбільше дивує? Професійність, підтягнутість, неймовірна сила голосів, поглядів і рухів цього прекрасного колективу! Спасибі! Спасибі Великому Бичкову – ініціаторам та організаторам!
Оксана Головчук.

Останній дзвінок із солодким присмаком

Муз школа

28 травня у стінах Ясінянської дитячої школи мистецтв пролунав останній дзвінок для 48-ми випускників закладу.
Останній дзвінок – це чудова шкільна традиція, яку не можна замінити нічим. Цього свята немає в жодному календарі, але воно буває в житті кожної людини. Це радісна й хвилююча водночас подія, адже багато випускників ставлять крапку у багаторічному навчальному марафоні, а для декого закінчення школи є відліком початку найбільших змін у житті.
Вірю, що цьогоріч нам вдалося зробити цей захід незабутнім в пам’яті юних музикантів-випускників, бо останній дзвінок для них був із солодким сюрпризом. Великий, смачний торт у вигляді дзвоника із щирими побажаннями, випечений Іриною Бронтерюк, подарували селищний голова Едуард Зелінський та селищний депутат Олександр Криниця. Окрім головного смаколика гості заходу привітали випускників-музикантів, побажали їм тільки гараздів, а селищний голова ще й вручив учасникам фольклорного, дитячого, гуцульського оркестру, як володарям гран-прі VII обласного фольклорного конкурсу «Веселковий передзвін», медалі та нагороди. Зворушливим був виступ від імені батьків Г. М. Копанчук, яка дякувала викладачам за терпіння, турботу, чуйність і мудрість. З теплим, щирим напутнім словом звернулась і заступник директора з навчальної роботи Н. Ф. Могош, яка нагадала, що найлегша ноша – це знання. І нести її треба достойно, не забуваючи, що знання всім дала школа, викладачі та батьки. Не забарились прощальні виступи випускників із словами вдячності батькам та викладачам, підкріплені музичними номерами-дарунками.
Привітали випускників і учасники хору учнів молодших класів (керівник Е. М. Сентімрей, концертмейстер Н. І. Кочержук) та ансамбль гітаристів, під керівництвом Л. Ю. Дячук, продемонструвавши музичний сувенір веселого танцювального характеру. Святкового настрою додали виступом і переможці обласного конкурсу (ІІ премія) – учасники ансамблю скрипалів (керівник А. Г. Гашпарович, концертмейстер Н. В. Дячук). Гарячими оплесками зустрічали і ансамбль баяністів-акордеоністів, який очолює І. П. Прокопів. Приємний музичний сюрприз для свята підготували випускникам і тріо молодих викладачів у складі: О. О. Сорохманюк, А. Ю. Жураковської та І. Ю. Мільчевича. Душа була окриленою від стану нестримного буйства почуттів у неповторному «Лібертанго» А. Пьяццолли. І кодою концерту був виступ володарів гран-прі «Веселкового передзвону».
Дивовижна атмосфера свята, веселий настрій, позитивні емоції вирували в душах всіх присутніх. Ми «купалися» в святковому морі квітів, музики, пісень, щирих вдячних слів та побажань. Дякую батькам, педагогічному колективу, селищному голові Е. Ф. Зелінському та ПП О. В. Криниці за велику підтримку. Щасливої Вам долі і щастя доволі, дорогі мої випускники!
Галина ЖУРАКОВСЬКА,
директор Ясінянської ДШМ.

Конкурс-фестиваль мистецтв «Гуцульська родина-2017» у Ясінях зібрав більше півтора сотні учасників

4pzBLLTyxZo

2 – 7 травня в Ясінях, у рамках святкування року Гуцульщини на Закарпатті, проходив другий відкритий конкурс-фестиваль мистецтв «Гуцульська родина-2017». Він зібрав 150 учасників з України, Білорусі та Литви. Це – хореографічні, вокальні, інструментальні, театральні колективи, солісти, що працюють в різних жанрах мистецтва, а також майстри декоративно-прикладного мистецтва й живопису. Їх об’єднала спільна мета – підтримка, розвиток, популяризація, збереження, пропаганда, відродження народних промислів та ознайомлення з самобутніми культурно-історичними традиціями, духовною та матеріальною гуцульською культурою широких кіл дитячої, юнацької та молодіжної творчості, підвищення професійної майстерності юних артистів та виявлення найбільш сильних виконавців в різних напрямках мистецтва.
Організувала фестиваль за під­тримки ОДА, обласної ради, районних держадміністрації й ради, Ясінянських селищної ради і дитячої школи мистецтв та за сприяння Міністерства культури України, громадська організація «Гуцул і Компанія», а співорганізатором виступило районне відділення Все­українського товариства «Гуцульщина».
Розпочалися фестини урочистою ходою від селищного будинку культури до вершини одного з пагорбів, де встановлено кількаметровий пам’ятний знак у формі серця з написом «Ясіня». Його звели в цій місцині тому, що тут умовно зустрічаються три гірські хребти Карпат – Чорногірський з’єднується зі Свидовецьким, а замикає їх масив Горгани. Разом вони схожі на серце. Найімовірніше саме тому і Ясіня, що знаходиться посередині, колись називали «серцем Карпат».
Під час відкриття па­м’ят­ного знака були: привітальні промови районних та місцевих керівників, нагородження подя­ками та подарунками знаних ясінянців, перерізання стрічки, освячення споруди, запалення фестивальної ватри та номери від народних колективів з різних регіонів, які приїхали на конкурс «Гуцульська родина». Встановлення пам’ятного знака та проведення дійства під назвою «Серце Карпат» відбувалося за підтримки народного депутата України Василя Петьовки.
А далі впродовж двох днів учасники не лише змагалися в конкурсних програмах за жанрами, а й мали нагоду поспілкуватися, обмінятися думками, гарно провести час в очікуванні суботньої церемонії нагородження та гала-концерту.
З відгуків:
Леся Горова – голова журі, композитор, народний артист України:
– Я в захопленні від Гуцульщини, гуцулів, їхніх звичаїв, пісень, танців, народних строїв. Від гір, полонин, від краєвидів. Майже тиждень провела в Ясінях. Це – та частина Гуцульщини, яку називають Срібною. Бо – на вершинах гір, що навколо сніг від сонця не білий, а срібний. «Гуцульська родина» зібрала більш як 150 учасників не тільки з України, а з Білорусі і Литви. Журі також було міжнародним з представниками зі Словаччини та Білорусі. Я була головою журі. Конкурс тривав два дні. Змагалися хореографи, театрали, солісти-вокалісти, інструменталісти, ансамблі, хори, художники. Умовою конкурсу був номер з гуцульським колоритом або з колоритом того регіону, звідки приїхав конкурсант. До тепер в голові звучать коломийки і аркан. Засновники фестивалю Василь Клочуряк та Іван Беркела назвали цей фестиваль найвищим в Україні, бо його відкриття відбулось на горі більше 1000 м. над рівнем моря.

yasinya-hutsulska-rodyna-12 (1)

Тріо баяністів з великого Бичкова отримало запрошення для участі в конкурсі «Ланчіано» в Італії

Наприкінці квітня в Ужгороді завершилися заключні тури обласних конкурсів виконавської майстерності учнів старших класів струнно-смичкового, народного, фортепіанного та духового відділів шкіл естетичного виховання. Рахівщина представила на них найкращих учнів-вихованців. Зокрема з Великобичківської ДМШ учасниками конкурсу стали семеро юних музикантів, а також їхні викладачі та концертмейстери М.М. Савчук та В.А. Безугла.

Найкращими і най­яскра­вішими з них були учні народного відділу: цимбалістка Ельвіра Копич (клас викладача Н.М. Думніцької) та баяніст Ростислав Чворсюк (клас викладача М.Ю. Марущака), які посіли відповідно ІІ і ІІІ місця. Порадував вправною грою і флейтист Дмитро Швець (клас викладача С.С. Швеця), який виборов ІІ місце. Успішно виступили й інші великобичківські учасники: піаністки Діана Ворохта та Андріяна Попович (клас викладача О.П. Кузьмик), скрипаль Назар Галясок (клас викладача М.Ю. Кузьмика), баяніст Павло Павлюк (клас викладача М.Ю. Марущака). І хоч не всі стали переможцями, проте набули чималий сценічний і виконавський досвід, нагороджені подяками за участь.
У квітні в обласному центрі відбулися й інші творчі змагання, зокрема музично-теоретична олімпіада учнів старших класів. Великобичківську ДМШ зі сольфеджіо там представляла Юліанна Митрюк (викладач Г.Д. Пруць), яка нагороджена подякою за участь.
Травень для юних вели­кобичківських виконавців розпочався новими змаганнями на обласному рівні. Хист зі сольфеджіо та музичної літератури перед обласною комісією у Хусті демонстрували учні середніх класів піаністи Андріяна Попович та Світлана Тафійчук (викладач Н.І. Пу­ліска). Обидві нагороджені по­дяками.
Успішним початок травня став і для тріо баяністів Павла Павлюка, Ростислава Чворсюка та Івана Ангели (керівник В.В. Попович). Вони стали лауреатами І премії Х Міжнародного конкурсу баяністів-акордеоністів «Перпетуммобіле», який тра­диційно проходить у м. Дрогобич на Львівщині. Юні музиканти Великобичківської ДМШ зачарували своєю гуцульською музикою і вправною грою поважне конкурсне журі (а це – переважно представники з-за кордону: Сербії, Білорусі, Литви та інших країн). Крім диплома переможця, тріо отримало запрошення для участі в Міжнародному конкурсі баянного мистецтва «Ланчіано» в Італії.

У Дрогобичі 2.05.2017 р.