Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

«Любилисьи-кохалисьи молоденькі люди, А тепер сьи вже побрали, най їм гаразд буде!»

21433279_1554944984565824_1819319402691565016_n (1) 21462851_1554945391232450_6132719005685321606_n(1)

Гуцульщина – незабутній край, де мешкає найколоритніший народ. Колиска традицій, звичаїв та обрядів, які оберігають та плекають гуцули. Життєдіяльність горян зафіксована у їхніх традиціях та способі життя. Ясінські гуцули також вірні традиціям предків, шанобливо оберігають і передають старовинні звичаї та обряди майбутнім поколінням. Нещодавно в Ясінях – серці Карпат, гучно відлунало видовищне та колоритне, справжнє гуцульське весілля, яке гуляли всім селищем в супроводі найкращих музик району! Такої кількості народу на жодному весіллі ані ґазди, ані молоді ще не бачили… Красиве, казкове дійство було наповнене вражаючою енергетикою від старовинних автентичних костюмів, гуцульських весільних традицій, музичного марафону, співу, танців, емоцій…

«Зачьилосьи весілльичко, зачьило, зачьило…
А в щасливу годиночку, коби сьи скінчило».
Відтворити весільний обряд з родзинкою сучасності давно вимріювали чотири ясінські газдині – О.Ю. Зелін­ська, Г.М.Жураковська, М.В.Рещук та В.Д.Рещук. Підтримав «задумку, витягнуту із старої шухляди», селищний голова – Е.Ф.Зелінський, який доклав усіх зусиль до організації гуцульського весіл­ля, що стало «живою казкою в серці Карпат». Пан молодий – Іван Агопшук та пані молода – Анжела Маскалюк ще довго житимуть згадками від пережитих щирих емоцій… Ще довго переказуватимуть дітям, онукам, правнукам про власне гуцульське весілля, бо буде що послухати.
Але ж у гуцулів на цьому весільні гуляння не закінчу­ються ! Закінчувалась весільна обрядовість повесіль­ним ритуалом – колачинами, який спрямований на зміцнення зв’язку між сватами та полегшення періоду адаптації молодої в чужому роду. «Ся дія відбувалася не раз і другого дня по завиттю молодої, або за тиждень, а то й через місяць». Відбувалися колачини у батьків молодої, куди приходили на гостину молоді з найближчими родичами та батьки молодого. За звичаєм, молоді дякували батькам, даруючи їм колачі, а батьки та гості, в свою чергу, обдаровували молодят перемітками, фустками, полотном, а то й маржиною.
У неділю, 10 вересня, молодьита Іван та Анжела Агопшуки запросили родичів та близьких, «хрещеного батька» весілля Е.Ф. Зелінського, свашок та музик до батьків молодої на колачини.
«Ми всі прийшли
з колачьими,
аби наші молодьита
були богачьими»!
Та й не з простими колачами, а з крученими, що означає міцне поєднання (скручення) долей наречених. Світлиця, прибрана барвистими вишитими рушниками, скатертинами, ліжниками, яскравими костюмами, наповнилась життям, світлом, родинним теплом, радістю за щасливу новостворену сім’ю! Запалені тринадцять трисвічників-оберегів, спільна молитва за щасливу долю «молодих газдів», за мир у цьому світі, – наповнили атмосферу якоюсь таємничістю, магічністю: відчувалася якась незрима присутність наших пращурів. Рівно і тихо «дихало» полум’я свічок,що пророчило тихе та спокійне життя молодятам. По молитві пан молодий дякував батькам молодої за їхню дочку, а зараз уже свою дружину, яка продовжить його рід, обдаровуючи їх колачами. А тоді батьки, всі родичі та гості благословляли колачами (дотикали по плечу) молодят, віншуючи їм щастя, здоров’я, гараздів, довгих літ в купці проживати та діточок наживати!
І тут пан молодий при всій чесній громаді, всьому зібранні, виймає найдорожчий свій дарунок – топір (бартку) і дарує його старшому дружбі – брату пані молодої: «Озми цей топір, не раз він мою легінську честь боронив. Я вже більше не легінь! Най від нині тобі служит!».
Дружбі подают тепер колачі, котрі він кроїт, а господар дому розкладає перед всіх гостей. Ламає верх із колача, а дно залишає музикам молодої! Тому музики стараються, грають-виграють, що вже ноги самі просяться до танцю! А спробуй всидіти!!!
«Ой дай, Боже, здоров’ячка,
та я знаю кому:
Цему газді та й газдині, що ми у їх домі.
Та що вни нас напоїли
та й нагодували,
та й музикам заплатили, вби нам файно грали!».
Танцювали всі: і дорослі, і малі самобутню запальну «Гуцулку», яку змінював чоловічий танець «Аркан», а потім – переспіви, перенизані знову танцями, лиш би духу вистачало! Після колачин молодята понесли весільні деревця в сад і прив’язали на солодкі фруктові дерева (хай квітнуть – розквітають, дають нові плоди!).
Велике спасибі селищному голові Едуарду Зелінському, який доклав зусилля для організації та проведення такого величного, яскравого і неповторного дійства. Дякуємо молодятам,співорганізаторам – ініціаторам, родинам молодих. Дякуємо Михайлові Соловйову – за смачні, пишні, духм’яні колачі та короваї! Дякуємо всім учасникам, які своєю участю прикрашали та доповнювали весільні звичаї гуцулів, що вказують на багатство їхньої духовної культури. Дякую дитячому фольклорному колективу Ясінянської ДШМ, які не стоять осторонь відродження «євшан-зілля», чари якого ще збереглися в серцях гуцулів.
Гуцульщина – «духмяна гілка роду України» і благословенною буде навіки, допоки на землі живе гуцульський рід!
Галина ЖУРАКОВСЬКА.

Обряд гуцульського весілля від «Лісоруба» стане родзинкою свята «Осінь весільна» у Чернівцях

ГВ 2

1 жовтня, у Чернівецькому обласному музеї народної архітектури та побуту, відбудеться фольк­лорно-етнографічне свято «Осінь весільна». У цей день буковинське село музею житиме весільними обрядовими дійствами, журливо-величальними весільними піснями, танцями й віншуваннями. У цьому яскравому заході візьмуть участь кращі аматорські колективи Закарпаття. Родзинкою свята стане театралізований показ обряду гуцульського весілля Рахівщини від народного аматорського колективу пісні і танцю «Лісоруб» Великобичківського селищного будинку культури.
До речі, учасники «Лісоруба» 10 вересня виступили з фрагментом яскравого обрядового весільного дійства під час другого етнофестивалю «Закарпатська свальба», на сцені музейного комплексу «Старе село» у Колочаві, (Свалявщина), де проходила основна частина заходу.

З 14 вересня до 1 жовтня в Ужгороді діє виставка художника Павла Марінця

18767463_1885002788380142_4838174499317888448_n afisha-2

14 вересня в обласному музеї народної архітектури та побуту свій живописний доробок представив Павло Марінець.

Молодий митець лише торік завершив свій вишкіл у Закарпатській академії мистецтв (спеціальність «Живопис») і вже дебютує авторською виставкою – об’ємною та розмаїтою. Серед майже півсотні творів домінують колоритні, «душевні» портрети близьких авторові людей, переважно в народному вбранні або за традиційними ремеслами. Як зауважив директор музею Василь Коцан, представляючи добірку, вся вона – пронизана духом рідної художникові Гуцульщини й, без сумніву, органічно та цікаво доповнює постійні експозиції Ужгородського скансену.

Ще одна помітна частина доробку Павла Марінця – іконопис, у якому художник працює близько п’яти років. Його авторству, зокрема, належать іконостасні роботи та розписи в храмах Закарпаття і Чехії.

Поряд із тим, представлені шукання автора в жанрі пейзажу, натюрморти й інсталяція – з живим едельвейсом. Як пояснив Павло, це – один із символів Рахівщини, оповитий багатьма легендами – про загадкову, тендітну, але недосяжну, й від того ще жаданішу квітку. «Хотілося відтворити в своїй презентації частинку гуцульської романтики, додати віри у щось хороше, надихнути».

Сам Павло зізнався, що неабияк надихається автентикою рідного краю, а ще – живописом закарпатського класика Гаврила Глюка, і, вочевидь, поезією. Адже назву своїй першій персональній виставці «Життя іде…» художник дав саме під враженням від однойменного вірша Ліни Костенко – екзистенційного, напутнього, життєствердного.

Привітали молодого митця з гідним дебютом мистецтвознавець, викладач Закарпатської академії мистецтв Роман Пилип, голова молодіжного об’єднання при ЗОНСХУ Олексій Федор, голова Товариства словацьких митців Закарпаття Міхаел Пейтер, голова обласної організації Національної спілки дизайнерів України Михало Белень та ін.

Познайомитися з творчістю Павла Марінця охочі мають можливість до 1 жовтня.

Управління культури Закарпатської ОДА

Програма “Гуцульської бриндзі”

8.00-12.00 – розгортання експозицій виставок народних умільців та ярмарки-продажу тваринницької продукції вівчарства (вул. Буркут, амфітеатр «Буркут»);
10.00-11.00 – показові виступи на конях гуцульської породи; «Корбач-шоу» (показові виступи на володіння корбачем (батогом)) (вул. Б. Хмельницького, парк Т. Шевченка);
11.00-11.45 – хід святкової колони від вулиці Б. Хмельницького до амфітеатру «Буркут»;
11.45-12.30 – урочисте відкриття ХVІI фестивалю-ярмарку «Гуцульська бриндзя», запалення полонинської ватри;
12.30-14.00 – огляд експозицій виставок народних умільців населених пунктів та ярмарки-продажу тваринницької продукції вівчарства; майстер-клас з приготування гуцульських страв;
14.00-22.00 – концертно-розважальна програма.
Додаткова інформація – за адресою: м. Рахів, вул. Миру, 1, тел. (03132) 2-56-44, 2-50-28, 2-52-62, 2-51-57, e-mail: admin@rakhiv-rda.gov.ua, ekon-rachiv@ukr.net або через соціальну мережу Фейсбук – facebook.com/FestivalHutsulskaBryndzia, facebook.com/RakhivRDA.
Оргкомітет фестивалю.

Рахів-борд2-300x150

Ясінянці представили на весільну виставку Гуцульського фестивалю 37 атрибутів та 60 світлин

a2418e1bb5c0f89dc0018be01cee0f0a

У минулому номері газети ми повідомляли, що під час XXIV Міжнародного гуцульського фестивалю медалі «За особливі заслуги перед Гуцульщиною» отримали наші земляки О. Климпуш та голова Ясінянської селищної ради Е. Зелінський. Едуарду Федоровичу вручили цю відзнаку під час Міжнародної наукової конференції «Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контексти», яка відбулася у рамках фестивалю, в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського. Делегація зі столиці Гуцульської Республіки, стала, крім усього, причетною до виставки «Гуцульське весілля – унікальність і неперевершеність», яку презентували в перший день найбільшого мистецького зібрання гуцулів. При чому, не лише власною присутністю, а й тим, що надала для експозиції традиційні весільні атрибути – 19 речей від селищної ради та 18 – з особистої колекції очільника територіальної громади, який славиться особливим ставленням до збереження самобутності гуцулів, їхньої культури, звичаїв, традицій, народної творчості, особливостей побуту та одягу. Він поділився враженнями від мистецького заходу:

– На виставку нас запросили директор цього одного з найстаріших і найвідоміших в Україні музеїв Ярослава Ткачук, голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк та доцент кафедри історії України Прикарпатського університету ім. В. Стефаника Андрій Королько, – розповів Е. Зелінський. – Свята для гуцулів – важливе дійство, яке популяризує їх край і культуру. Тому завжди ставимося до них відповідально та з піднесеним патріотизмом. Свідчення цього – різні заходи, які стали традиційними в населеному пункті: «Велика гуцульська коляда», «Гуцульська міра», конкурси «Віф­леємська зіронька» та «Гуцульська родина», під час якого цього року в селищі встановили пам’ятний знак «Серце Карпат». У червні ми по-справжньому видовищно одружили за прадавньою весільною традицією двох односельців. Намагалися передати у всій красі енергетику, автентику костюмів, глибоку мудрість, значущість цього унікального родинного обряду. Можливо, не все вдалося, зате за допомогою старожилів, літератури вивчили основні сакральні й теат­ральні елементи. Старовинні весільні атрибути (деревце, чільце, вінки дружок, дружбів, сестри молодого, крисані, «повницю» (за нашим звичаєм прикрашену любистком «плесканьку» горілки) та ін.) повезли на виставку до Коломиї. Вони були представлені серед інших 388 самобутніх витворів із сіл Косівського, Верховинського та Надвірнянського районів, що на Івано-Франківщині, Путильщини з Буковини.
Виставкову експозицію доповнюють і 60 старовинних фотографій сокровенного гуцуль­ського ритуалу одруження ясінянських родин, яким – від 80 до ста років. Доповнюють, бо виставка триватиме до 25 вересня. А загалом фестивальні дні на Коломийщині були насичені душевністю, новими знайомствами та пізнанням творчої спадщини мешканців Гуцульщини, яку молодь буде дбайливо зберігати і передавати з покоління в покоління.
Ярослава ПИЛИП’ЮК.

 

Аматори Рахівщини повернулися з 24-го Міжнародного гуцульського фестивалю з нагородами

Фестиваль 1

Три дні гуцули з усіх боків Карпат, а також представники гуцульських осередків з різних куточків України та закордоння фестивалили у Коломиї. Їздила на щорічне свято автентичної культури гуцулів, їхніх традицій, побуту і делегація з Рахівщини, до складу якої входили не лише наші талановиті колективи та майстри декоративно-прикладного мистецтва, а й керівники територіальних громад, депутати районної ради. Очолював її заступник голови районної ради Іван Копич.

guts1

Розпочався 24-ий Міжна­родний гуцульський фести­валь в Коломийському Націо­наль­ному музеї Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського міжнародною науковою конференцією «Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контексти». Окрім неї діяли виставки: «Вишивані взори Гуцульщини у дослідженнях та відтворенні Ірини Свйонтек» та «Гуцульське весілля».
В суботу та неділю центром і вінцем дійства стало приміське село Королівка, де на стадіоні не вщухав людський гамір, навсібіч до пізньої ночі лунали музика й співи, хоч офіційно концертна програма завершувалася до десятої вечора.
Родзинкою фесту було масове виконання «Гуцулки». Зі сцени танцюристам акомпонували коломийські музики під орудою Миколи Ковцуняка, дует «Писанка» та інструменталісти-віртуози Василь Гекер, Дмитро Павлюк. «Заправляв» музиками народний артист України Іван Курилюк. З танцюристів градом стікав піт через неймовірну спеку, однак рекордна температура повітря не вплинула на їхній запал. Тож представникові Книги рекордів України залишилося лише зафіксувати, що у найпопулярнішому танці горян одночасно кружляли 1200 осіб із 16 колективів Івано-Франківщини.
Колоритною і масовою була також суботнішня фестивальна хода творчих колективів-учасників, представників влади, духовенства та гостей заходу. Бо з’їхалися на Прикарпаття хорові й танцювальні колективи з понад 10 областей України, а також Румунії, Польщі, Молдови, країн Прибалтики, Пів­нічної Америки. Зі сцени гостей фестивалю благословили священики та привітали: голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», керівники Івано-Франківщини, представники делегацій Польщі, Молдови, голови Коломийських районних держадміністрації та ради. Патріотичним месиджем став вихід на сцену Олекси Довбуша з опришками, ролі яких виконали актори Коломийського драмтеатру. «Народний месник» передав «вогонь боротьби» воякам УПА та воїнам АТО і всі разом вони запалили фестивальну ватру. А понад 1800 представників аматорських колективів вже були готовими представити власні здобутки у мистецько-конкурсній програмі заходу. На п’яти майданчиках (в міському палаці культури «На родний дім», мистецькому центрі «Світовид», Коломийському обласному українському драматичному театрі ім. І. Озаркевича, на сцені в студентському сквері та головній сцені Королівки) змагалися між собою в майстерності танцюристи, хори, співаки різних жанрів, інструменталісти, читці, оркестри народної музики, а також кіно- та фотомитці. Крім того, на стадіоні «Колос» вирувало містечко майстрів народної творчості та фольклорно-музичне подвір’я «Коломийщина гуцульська».
Оцінювало їхні виступи журі, до складу якого входили представники Рахівського, Вижницького, Путильського, Косівського, Надвірнянського, Верховинського та Коломийського районів і міста Коломия. Підсумки гуцульського мистецького змагання оголосили 13 серпня, під час церемонії нагородження переможців фестивалю,. Дипломи та пам’ятні подарунки переможцям вручали голова журі заслужений артист України Микола Савчук, заслужені майстри народної творчості Михайло Тимофіїв та Світлана Стадник, заслужені працівники культури України Любов Курманська й Ганна Пустовіт. З гран-прі в номінації «Пісенний жанр. Хорові колективи» повернулася з фестивалю хорова група народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб»( керівник В.Шепета.)
В повному складі ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» (худож­ній керівник – автор цих рядків, балетмейстер-постановник – заслужений працівник культури України Мирон Герман) посів перше місце в номінації «Хореографічне мистецтво». Дипломи за друге місце отримали народний аматорський фольклорний театр Богданського СБК (керівник Марія Ретізник) та аматорський фольклорний колектив «Шовкова косиця» Чорнотисянського СБК (керівник Василина Теміцька). Зразковий аматорський оркестр гуцульських народних інструментів Великобичківської ДМШ (керівник – заслужений працівник культури України Василь Попович) нагороджений дипломом за третє місце.
Під час церемонії нагородження голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк вручив медаль «За заслуги перед Гуцульщиною» нашому земляку Оресту Климпушу, який десятки років плідно працював законодавцем, виконавцем, науковцем і дипломатом, був активним учасником розробки та прийняття Конституції України, Закону «Про статус гірських населених пунктів України» та низки законів, що стосуються транспорту, соціальної сфери та органів самоврядування. Такою ж медаллю під час конференції, яка відбулася у рамках фестивалю в п’ятницю, нагороджено голову Ясінянської селищної ради Едуарда Зелінського.
Подяки «За вагомий внесок у збереження культури, побуту і традицій гуцулів» отримали керівник оркестру ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» Микюла Кузьмик і солістка колективу Марія Тимофій.
Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» та зразковий аматорський оркестр гуцульських народних інструментів Великобичківської ДМШ виступили з концертною програмою в с. П’ядики Коломийського району.
Коломийщина передала­ естафету ювілей­ного XXV Міжнародного гуцуль­сь­­кого фестивалю делегації Яремче.
Володимир ШЕПЕТА, начальник відділу культури РДА.

У Рахові створять спільний з румунською Бистрою молодіжний центр розвитку етнічної гуцульської культури та сталого туризму

11 серпня, у Коломиї, на базі Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, відбулася міжнародна наукова конференція «Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контексти». У цьому унікальному гуцульському науковому форумі взяло участь біля ста науковців, представників органів влади, діячів культури, мистецтв та громадськості з усіх гуцульських районів Галичини, Закарпаття, Буковини, а також Києва, Львова, Івано-Франківська, Полтави, Дрогобича, інших міст України й сусідніх Румунії та Польщі.

Тут всесторонньо проана­лізовано результати нових етнографічних, історичних, екологічних, літературо- та мистецтвознавчих досліджень, присвячених національному та європейському контекстам феномену Гуцульщини. Дослідники підсумували досвід та реалії сьогодення, говорили про перспективи досліджень, музеєфікації, охорони та збереження природних та культурних цінностей Гуцульщини тощо.
Виступаючи на конфе­ренції з доповіддю «Про деякі аспекти поглиблення українсько-румунської співпраці в контексті збереження природних і культурних цінностей та розвитку сталого туризму в депресивних гуцульських гірських населених пунктах на Мараморощині», автор цих рядків підкреслив необхідність забезпечення виконання в повному обсязі вимог Указу Президента України «Про збереження та популяризацію гуцульської культури» та ін­ших актів Президента й Уряду із питань збереження букових пралісів Карпат як об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та розвитку гірських населених пунктів, що прилягають до них.
Окремо презентовано проектну ідею щодо створення по обидва боки українсько-румунського кордону, в комуні Бистра (Румунія) та місті Рахів (Україна), Молодіжних центрів розвитку етнічної гуцульської культури та сталого туризму. У рамках проекту пропонується, зокрема, реконструювати історичну шкільну будівлю в Рахові, із розміщенням в ній Музею історії та побуту Гуцульщини, інформаційно-туристичного бюро, виставкових та конференційних залів, навчально-методичних кабінетів для районного Будинку дитячої та юнацької творчості, організації тут роботи студій: гуцульської пісні, хореографії й танців; гуцульських музичних інструментів; писанкарства, коренепластики та різьби по дереву; ліжникарства і гуцульського одягу; відео та аудіо записів тощо. Учасників конференції проінформовано, що з цього приводу закарпатська ініціативна група провела відповідні консультації з префектом румунського повіту Марамуреш та керівництвом комуни Бистра, підписано угоду про партнерство між містом Рахів та комуною Бистра, триває робота із пошуку джерел фінансування для реалізації проектів. Кон­ференція резолюцією підтри­ма­ла проектну ідею.
Впродовж зібрання працювало шість секцій: «Феномен народної культури Гуцуль­щини: досвід, реалії, виклики»; «Гуцульщина в образі і слові»; «Етнокультурний ландшафт Гуцульщини: проблеми дослідження, музеєфікації, охорони та збереження»; «Гуцульщина на тлі історії та сучасності»; «При­род­ні ресурси Гуцульщини: економічний та промисловий аспект»; «Музеї та музейництво: модернізація галузі як шлях до європейського культурного простору».
До конференції випущено збірник матеріалів, на 273 сторінках якого розміщено 50 статей.
Федір Гамор,
доктор біологічних наук, професор, заслужений природоохоронець України, заступник директора Карпатського біосферного заповідника.

24-ий Міжнародний гуцульський фестиваль втретє приймає Коломийщина

gyc-fest-190717__large

XXIV Міжнародний гуцульський фестиваль відбудеться 11-13 серпня у Королівці та Коломиї.

Розпочнеться він 11 серпня, науково-практичною конференцією «Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контекст», у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, де окрім наукових доповідей, учасникам покажуть традиції гуцульського весілля. Основне фестивальне дійство розгорнеться у суботу, на стадіоні села Королівка, о 12-ій годині. Як повідомляють організатори, на учасників заходу чекають: гостинні фольклорно-музичні подвір’я «Гуцульська Коломийщина запрошує», майстер-класи у містечку майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, яскрава конкурсна програма, молодіжна забава та багато іншого. Бажаючі можуть долучитися до встановлення рекорду України на наймасовіше виконання «Гуцулки».

Цьогоріч у фестивалі візьмуть участь майже 2 000 учасників. Аматори продемонструють таланти у 9 номінаціях. Рахівщину на Міжнародному гуцульському фестивалі представлять: народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» з Великого Бичкова (керівник – Володимир Шепета, балетмейстер – заслужений працівник культури України Мирон Герман), народний самодіяльний фольклорний театр Богданського СБК (керівник Марія Ретізник), зразковий оркестр народних гуцульських інструментів Великобичківської ДМШ (керівник – заслужений працівник культури України Василь Попович), народний аматорський фольклорний колектив «Шовкова косиця» із Чорнотисянського СБК (керівник – Василина Теміцька), читці художнього слова Мирон Білінкевич і Олена Передарюк, майстри декоративного-прикладного мистецтва Богдан Сийпі й Петро Дудчук. А Іван Дудчук боротиметься за перемогу в номінації «Кіно-фото мистецтво».

Як Верхнє Водяне фестивалило

DSC_0052 DSC_0060

Позаминула неділя для верхньоводянців була знаковою – з нагоди Дня села відбувся перший кулінарний фестиваль «Апшанська смаженина».
Пронизливий, просякнутий димком запах смаженого м’яса, яке ще шкварчить на вогні, п’янив, пробуджував апетит, розносився далеко за місце проведення заходу, анонсуючи, що родзинка фесту буде справжньою смакотою. А розпочалося дійство сигнальними звуками трембіт, після чого бричка, запряжена двома пишними конями, прогарцювала населеним пунктом, привізши хліб і сіль для гостей заходу.
Завітали на перший фестиваль у Верхньому Водяному, щоб привітати його жителів, чимало поважних осіб: представників органів самоврядування, культури, лісового господарства та громадських діячів. Приїхали й голови районних держадміністрації та ради Павло Басараба і Василь Дан. Були присутні представники з області, зокрема: директор департаменту житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури ОДА Едуард Маляр і депутат обл­ради Михайло Бойчук. Кожен з них адресував чимало хороших слів винуватцям торжества, бажав здоров’я та процвітання їхній малій Батьківщині. А Е. Маляр ще й вручив грамоти ОДА за значний внесок у розвиток села, сумлінну працю і професіоналізм голові самоврядного органу та художньому керівнику СБК Іванові Павлюку. За нагороди і те, що завітали на першу значну подію в історії населеного пункту, гостям подякувала очіль­ниця місцини Віталіна Гуцул. Слово мали й перша жінка – голова сільради Ма­рія Зінчук, голова села Вишна Руна (Румунія) Іван Ро­манюк, директор ДП «Ве­ликобичківське ЛМГ» Юрій Сойма, який ще й нагородив працівників установи і виділив матеріальну допомогу вдовам ко­лиш­­ніх працюючих, та місцеві свя­щен­но­служителі отці Михайло Сойма, Федір Шутко, Ва­силь Блинтя, Володимир Легач, які також помолилися за мир і добробут краю.
Після офіційних промов розпочався святковий концерт. На сцену ведучі заходу Сергій Обризків і Оксана Медвідь запросили наймолодших артистів – вихованців ДНЗ. За ними одні за одними почали лунати музичні вітальні композиції від солістів, танцюристів, оркестрів СБК Верхнього Водяного, Кос­тилівки, Великого Бичкова та РБК. Розважали глядачів і народна артистка України Лілія Сандулеса.
Поряд з тим, як змі­ню­ва­лись таланти на головній сцені, буяли місцевим колоритом і виставки робіт народних умільців, історичних речей та тамтешніх смаколиків і делікатесів. Помилуватися можна було картинами художниці Оксани Лунгу, вигаптуваними рушниками, серветками, полотнами місцевих рукодільниць, тканими ліжниками. Бі­бліо­текарі підготували виставку «Література рідного краю». Була там і облаштована різ­номанітним домашнім начинням хатина, яку оздобили й представили сільські працівники культури. Смачних різноманітних страв, для дегустації та пізнання життя населеного пункту через кулінарний аспект, наготували депутати сільської ради.

DSC_0024 DSC_0035
Поряд зі смакотою чільне місце відвели історії Верхнього Водяного, представивши на виставці автентичний одяг, верстати для прядіння ниток з овечої шерсті та конопель, перші світлини населеного пункту, зроблені в 30-их роках. Почитати можна було зібрані родоводи жителів краю, переглянути хронологію служіння священників, починаючи з 1800-их років, очільників сільської ради Верхнього Водяного з 1914-го р. та інші цікаві історичні речі, що з домашнього архіву виставив активіст Микола Ткач.
З протилежного ж бо­ку від виставкових сто­лів, котрі представили працівники держустанов села, розмістили ятки пра­цівники лісового господарства. Облаштували виставки з ретельністю та задумом максимального відтворення лісу та життя в ньому. Вражали чучела диких тварин, раритетні речі лісомисливської діяльності та архівні фото з полювань. Збуджувала апетит і різна м’яс­на продукція, ковбаски, буженина та інші страви, які красувалися на кількох стелажах. Щодо смаженини, то тут лісівники продемонстрували справжній клас. І це у прямому сенсі, позаяк можна було подивитися на майстер-клас з приготування головної страви фестивалю на вогні, а також стати свідком її смаження. Бо впродовж заходу відбувався конкурс на кращу печенину за участі трьох команд працівників лісової справи. Тож, після, приправлення, маринування і шкварчання м’яса на вогні, найсмачнішою виявилася свинина у колективу Верхньоводянського лісництва ДП «Великобичківське ЛМГ». Колектив Лужанського лісництва приготував найкращу смаженину з баранини, а колектив мисливців Верхнього Водяного – смажену курочку. За старанність та справжні кулінарні шедеври переможців у номінаціях нагородили спільними грамотами районних держадміністрації та ради. А самі гуляння та смакування головною кулінарною родзинкою затягнулись до пізньої ночі.
Андріана ЛЕЛЕ.

DSC_0115 DSC_0119

Верхньоводянці свій перший фест відгуляли

Вчора, 16 липня, у Верхньому Водяному з нагоди Дня села відбувся перший фестиваль «Апшанська смаженина». Ось, як відкривали захід, а репортаж з події читайте у суботньому номері “Зорі Рахівщини”!

 

 

DSC_0047DSC_0052DSC_0057DSC_0076DSC_0139