Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

ОНОВЛЕНО ПОДАТКОВУ ДЕКЛАРАЦІЮ З РЕНТНОЇ ПЛАТИ

Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2017 року №545 внесено зміни до податкової декларації з рентної плати, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 року № 719 «Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати».

Податкова декларація з рентної плати за новою формою подається з 1 жовтня 2017 року.

З оновленим текстом Наказу №719 Ви можете ознайомитись скориставшись розділом «Нормативні та інформаційні документи» Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (http://zir.sfs.gov.ua).

За матеріалами ДПІ у Рахівському районі.

НАБРАВ ЧИННОСТІ ПОРЯДОК ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО КАБІНЕТУ

ДПІ у Рахівському районі повідомляє, що 1 вересня ц. р. набрав чинності Порядок функціонування Електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 р. №637. Порядок розроблено для забезпечення електронної форми взаємодії платників податків та державних органів з контролюючими органами, надання/отримання користувачам/користувачами документів, інформації та послуг, передбачених Податковим кодексом України.

Принципи функціонування та можливості електронного кабінету платника визначені п.42.1, 42.2 ст.42 Податкового кодексу України.

Електронний кабінет включає відкриту (загальнодоступну) частину та приватну частину (особистий кабінет).

Усі користувачі без використання електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП) мають доступ до відкритої (загальнодоступної) частини Електронного кабінету та можуть отримувати інформацію, необхідну для роботи контролюючих органів, яка відповідно до законодавства є відкритою та підлягає оприлюдненню.

Вхід до приватної частини (особистого кабінету) здійснюється після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням ЕЦП.

Перелік послуг, що надаються через Електронний кабінет, залежить від способу авторизації користувача: з використанням ЕЦП/без використання ЕЦП.

Вхід до Електронного кабінету платника здійснюється за адресою: http://cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДФС.

Пам’яті БОЙЧУКА Василя Васильовича

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На сімдесятому році життя, 7 вересня 2017 року, перестало битися серце палкого патріота Рахівщини і Гуцульщини, непересічної особистості, колишнього редактора газети “Зоря Рахівщини” БОЙЧУКА Василя Васильовича.
На долю покоління післявоєн­них років, до якого належав, випала нелегка доля й стежку в жит­­­­­тя­ доводилося вибудовувати власними руками. Йому швидко довелося пізнати гіркий смак самостійності. Труднощі – не лякали. Молодий, енергійний був готовим до випробувань, крок за кроком долав різноманітні перешкоди. Відступати було нікуди: позаду – родина, діти, яким прагнув передати себе, захистити перед невизначеністю.
Його шлях у журналістиці – тернистий, сповнений власних переживань, набутих під час трудової діяльності. Але властива запальна енергія, яка рухала тільки вперед, аналітичне сприйняття, критичний аналіз дійсності сприяють швидкому становленню Василя Васильовича, як майстра пера, з-під якого побачила світ нескінченна кількість різножанрових публікацій. Розповіді про людей, їхній побут і життя, переживання, радос­ті та втрати, репортажі про зна­кові події, роботу лісівників, з високогірних полонин, які по-спра­в­ж­ньому любив, передаючи неповторність і красу природи Карпат, нелегкі будні вівчарів, критичні, сповнені аналізу корес­понденції, через котрі неодноразово виникали конфлікти з представниками влади. Але, таким вже був – прямолінійним, цілеспрямованим, відвертим і завжди відкритим до спілкування. Розпочату справу доводив до логічного кінця.
У журналістиці – з середини вісімдесятих й не покидав її до останнього подиху, вже будучи прикутим до ліжка важкою хворобою. А розпочинав у „Зорі…” відповідальним секретарем й невдовзі став заступником редактора. На 90-ті випав найважчий період у житті видання, коли, здавалося, її вже нічого не врятує від краху, адже пострадянське видання не відповідало потребам часу. Очоливши колектив (редактором пропрацював до виходу на заслужений відпочинок), з властивою йому енергією доказував домінуючу позицію районного часопису, вивівши видання на новий рівень, перетворивши газету з буденного вісника у справжню книгу сьогодення, гортаючи яку, занурюєшся у сиву давнину, мандруєш високогір’ями, черпаєш відомості про ту чи іншу подію, а найголовніше, що у центрі уваги – завжди людина з своїми переживаннями, властивим характером, здобутками і невдачами, мріями і досягненнями.
Вийшовши на пенсію, іні­ціює заснування і видає у світ міську газету „Вісті Рахова”, невдовзі стає провідним редактором „Вісника Карпатського біосферного заповідника”. Але де б не працював, завжди був постійним автором публікацій у „Зорі…”
Про нього, як про людину і особистість, можна написати чимало. Але ніякі слова не вгамують горе втрати дорогої людини, справжнього патріота, який любив і всього себе віддав служінню рідному краю, родині.
Таким і залишиться у пам’яті рідних, друзів, колег та знайомих.
Земля йому пухом…
„Зоряни”.

КПП «Солотвино – Сігету Мармацієй» більше місяця не працюватиме вночі

З 11 вересня по 30 листопада, з 22-ої до 05-ої год., будуть проводитись ремонтні роботи щодо відновлення моста через річку Тиса.
Прес-служба Мукачівського прикордонного загону повідомляє, що у зв’язку з цим, пропуск транспортних засобів та пішоходів в ППр «Солотвино – Сігету Мармацієй» буде обмежено.
Держприкордонслужба України звертається до громадян з проханням врахувати цю інформацію перед плануванням маршруту закордонних поїздок та можливістю обрати інші пункти пропуску.

В Косівській поляні відновлюють дорогу, яку не ремонтували понад 60 років

17090414463v

Румунська фірма «Трамеко» розпочала капітальний ремонт автодороги в Косівській Поляні. Усього суцільним асфальтом тут буде покрито 9,6 кілометра дорожнього полотна в межах села до траси «Мукачево-Рогатин». Роботи фінансуються з «дорожнього експерименту» (перевиконання Закарпатською митницею ДФС планових доходів). Асфальтну дорогу тут проклали 65 років тому і з тих пір тільки зрідка латали, за ці роки в багатьох місцях покриття просто не залишилося.
Зараз потужна будівельна фірма з Румунії, яка має сучасну техніку й ремонтує дороги за останніми технологіями, здійснює не ямковий ремонт, який витримує півроку і є практично викиданням грошей на вітер, а повноцінне відновлення дороги суцільним асфальтом. Ця ж фірма модернізувала злітно-посадкову смугу Ужгородського аеропорту, яка зараз технічно може приймати літаки класу «Боїнг» чи «Аеробус».
У Косівській Поляні третина із запланованої дороги вже зроблена, про що мали нагоду пересвідчитися, побувавши на об’єкті, голови обласної та районної держадміністрацій Геннадій Москаль та Павло Басараба. До речі, ремонт шляху проводиться за безпосереднього клопотання очільника району, якому вдячні мешканці не тільки Косівської Поляни, але й інших прилеглих населених пунктів, через які пролягає дорога.
А перед початком робіт косівчани пригостили майстрів стравами місцевої кухні, а зараз ретельно слідкують за ремонтом і самі перекривають рух, поки не застигне свіжий асфальт.

Тисячі туристів, тони бриндзи та звання найкращого у Закарпатті

Цим запам’ятався 17-ий фестиваль-ярмарок

DSC_0061 DSC_0063

Із першим подихом осені на Рахівщині звикли не тужити за літом, а навпаки – очікувати на початок вересня, адже саме в цю пору в рай­центрі відбувається най­­­­­­о­чікуваніше та най­масштабніше дійство – фестиваль-ярмарок «Гуцульська бриндзя».

Вперше провели гаст­ро­номічний фест ще у дво­тисячних роках у Квасах, з метою вшанування нелегкої праці господарів полонин – ватагів, вівча­рів, гонільників, щоб віддати шану їхній важкій роботі на високогір’ї та вмінню берегти традиції наших предків. Віднайдені кадри з найпершого заходу напередодні облетіли весь Інтернет, як і анонси цьогорічного дійства, бо окрім традиційних заходів організатори знайшли й чим здивувати.
З самого недільного ранку містом вирува­ла атмосфера чого­сь­­ гран­діо­зного, хоч гідрометцентр і обіцяв зливи, та коли гуцули надумали гуляти, тут і дощ безсилий. Чи то синоптики помилились, чи то, як подейкували під час заходу, мольфари бурю розігнали, чи може одяг, вдягнений навиворіт спрацював, але святкування розпочалися за планом і під сонячним промінням.

DSC_0014 DSC_0019 DSC_0036
Першим дійством, яким відкрили святкування було дебютне, як грім серед ясного неба, «Корбач-шоу». Адже ляскало знаряддя виступу як громовиця, тривало кілька хвилин, як буря, і закінчилось глядацьким шквалом емоцій. А все тому, що корбач, ще знаний як батіг, не поширений у повсякденному житті, і використовують його для випасу корів на полонинах. Порівняно з іншими батогами, гуцульський корбач – найдовший і сягає більше двох метрів. Сплетений зі шкіри чи мотузки, часто його прикрашають китицями та кольоровими нитками, а звук від його ляскання поширюється на півтора кілометра. Демонструвати уміння вправлятися з корбачем прийшло семеро учасників: четверо дітей та дорослі: рахів’янин Ярослав Шміло, великобичківець Іван Тимчак й Іван Варга з Водиці. Завітав на виступ і гість з Франківщини – актор Володимир Тафійчук. То, глядачі щільно обступили виступаючих, і оплесками визначили найправнішого на їхню думку корбачиста. Ним став Іван Тимчак, а це й не дивно, бо як зізнався переможець користується корбачем ще з дитинства.
Як тільки свисти батогів ущухли, у парку Шевченка розпочалась ще одна цікавинка цьогорічного фестивалю – показові кінні виступи. Красувались на публіці гуцульські породи скакунів,за свій низький ріст та вміння добре ходити горами у народі їх ще називають «гуцулки».Трохи погарцювавши, коні також взяли участь в урочистій ході, попрямувавши попереду розкішної брички та представників населених пунктів району, почесних гостей та музик. Така строката, весела і колоритна хода заворожувала всіх, пройшлася головною вулицею міста, та, прибувши до амфітеатру «Буркут», задала старт урочистій частині фестивалю.
Сигналізували про початок урочистостей трембіти, а потім для вступних слів були запрошені: голови обласних і районних держадміністрації і ради Геннадій Москаль, Михайло Рівіс, Павло Басараба і Василь Дан, голова Рахівської міськради Віктор Медвідь та керівники Всеукраїнського і районного товариств «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк й Іван Беркела, а також всі сільські та селищні голови територіальних громад нашого краю. Кожен з них виголосив чимало теплих і приємних слів на адресу Рахівщини та її жителів, а Геннадій Москаль та Михайло Рівіс почесними грамотами облдержадміністрації і ради нагородили вівча­рів: Богуняка Дмитра, Вербе­щука, Рошка Юрія та Павлюка Миколу.

бринзяГрамотою рай­держадміністрації та райради удостоїли хірурга, воїна АТО Олександра Данилюка. А медаль «За заслуги перед Гуцульщиною» отримали: Ігор Іванків, Іван Беркела, Володимир Шепета, Михайло Бойчук та Павло Басараба, але найцінніший вияв заслуг перед Гуцульщиною Павло Васильович передав Олександру Данилюку. Після вітальних слів, традиційно спалахнула полонинська ватра. Цьогоріч символ «Гуцульської бриндзі» запалили Геннадій Москаль, Михайло Рівіс та вівчар з Лугів Дмитро Богуняк. Як тільки язики полонинської ватри сягнули до неба, в амфітеатрі стало по-справ­жньому спекотно. На сцені почали давати лиха закаблукам танцювальні колективи краю, залунали дзвінкоголосо аматорські та народні оркестри, заметушились, залунали музики у садибах, які облаштували територіальні громади, стрічаючи суддів і почесних гостей, а торгівля у ятках пожвавішала.
Як і в минулі роки так і цьогоріч, різноманіття краму вражало. Придбати можна було як ручної роботи керамічний посуд, вишиванки, прикраси, так різноманітні речі китайського виробництва. Було чим і посмакувати, гастрономія теж дивувала, купити можна було чаю з карпатських трав, скуштувати різноманітні настоянки, вина чи з’їсти звичні фаст-фуди. Однак, найціннішим все ж було «біле золото Карпат», кількість і різновид якого збільшується з кожним роком. У діжках, у каструлях чи просто грудками з прилавку продавали найголовнішу кулінарну родзинку фестивалю, смаки і види якої взагалі важко перерахувати. Купити можна було і сир, і вурду, і бринзу, і гуцульську моцарелу. Навіть найвибагливіший гурман при такому розмаїтті залишився задоволеним, бо можна було придбати як свіжий сир, так і бриндзю з витримкою, копчений, зі спеціями, солодкий чи солоний, у вигляді косичок чи коників, словом все, чого душа бажає. А забажала вона аж цілих три тонни бринзи, більше шести тонн овечого сиру, і дві тонни вурди, – кажуть, стільки вдалось реалі­зу­вати сирної продукції на фестивалі.

DSC_0210 DSC_0216 DSC_0227 DSC_0233

Посмакувавши винуватицею фестин, всі охочі могли також покуштувати страви автентичної гуцульської кухні, а за разом оглянути експозиції населених пунктів. Територіальні громади намагалась продемонструвати власні маленькі звичаї та особливості. Так, до прикладу, бичківці наготували славнозвісних голубців, які гості та учасники заходу розмітали на ходу, а рахів’яни зварили найбільший казан бограчу. Ясінянці цьогоріч дивували всіх, показуючи, як розмальовують писанки, а у Видрички та Водиці була виставка дерев’яних виробів старовини. Як і минулого року, так і цього разу в Богдана була власна справжня дерев’яна хатина, а гостей на вході до садиби села Луги зустрічало опудало ведмедя. З легкістю можна сказати, що кожна садиба була гарною і унікальному по-своєму, у когось були старо­винніші речі, у когось вражали роботи сучасних майстринь, хтось більше наготував різноманітної смакоти, а у когось гучніше грали музики чи співали гості. Загалом, завдяки зусиллям кожної із громад вдалося створити один суцільний образ фестивалю – заходу, на який люблять приїздити гості як з України, так і з-за її меж. Достойним завершенням дня гулянь став нічний гала-концерт за участі відомих зірок естради: Руслани Лижичко, Алли Кудлай, квартету «Гетьман», дуету «Писанка», Павла Доскоча, Василя Мельниковича «Гуцула Хулігана», учасника проекту «Х-Фактор» Алли Івашиної та гурт «Без Обмежень», фіналіста шоу «Україна має талант» Петра Сказківа і гурту «Петрос». Ну, а заключним акордом концерту став окрім дощу ще й святковий феєрверк, запаливши своїми спалахами все нічне небо.
Тож, 17-й фестиваль-ярмарок «Гуцульська брин­дзя» пройшов на славу.­ А­ ­головне – щороку він по­казує, що є не просто хорошим приводом зібрати район на гостину, а однією з тих цеглин, яка закладена у фундамент нашого багатогранного українського народу. Народу, який па­м’ятає і шанує ремесла, традиції і звичаї предків, продовжує і примножує їх, бо це – наш ідентичний код. Це – свідчення нашої багатовікової історії, свід­чення того, що ми не просто народ, а нація.
Андріана ЛЕЛЕ.

DSC_0149 DSC_0274 DSC_0284 DSC_0351