Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

Провідний гуцул з Ясіня Василь Попадюк-Базь

До провідних ясінянських гуцулів другої половини ХІХ – першої чверті ХХ ст. належав Василь Попадюк-Базь,
умілий будівельник, різьб’яр, садівник, пасічник

Народився 1849 року, в Ясінях, за Австрійської імперії. Уже в дорослому віці його діяльність свідчить, що це був добрий організатор і керівник та ґазда, а ще й громадський діяч. Серед гуцулів мав славу вмілого будівельника, адже прийняв активну участь у плануванні і виконанні робіт по будівництву, з участю місцевих людей, залізничної станції в населеному пункті. Його потім перевірила і затвердила на цій посаді урядова австро-угорська комісія. Він також прославився як будівничий двоповерхового вокзалу в Ясінях у 1893-1895 рр. під час прокладання залізниці від Мараморош-Сеготу до головного Карпатського хребта, тобто через Рахівщину, який був розбомблений радянською авіацією в жовтні 1944 року під час двотижневих боїв за звільнення населеного пункту від мадярських військ. Вокзал ясінці тоді називали «Великою Швецією», в якому було розміщено кабінети начальника станції і чергових, зал очікування, великий ресторан та приватне приміщення начальника. Завершення будов було відзначено урочистим прийняттям гуцульської делегації у м. Кошіце (тепер у Словаччині), куди прибув і сам цісар Франц Йосиф І Габсбург. Першим потягом туди приїхали й гуцули з Ясіня на чолі з Василем Попадюком. Там вони отримали багато похвал й нагород і на пропозицію цісаря залишилися в Кошицях ще на кілька днів.
Перед Першою світовою війною В. Попадюк організовував гуцулів на виконання контрактових робіт в бутинах по вирубуванню лісів і потім по залісненню молодими смерічками вирубаних ними площ. Як більшість гуцулів, він був добрим різьбарем мистецько виконаних барілочок до вина та коновочок для меду, сметани, масла, бринзі, гулянки, усяких боклажиків, дерев’яних мисок, сільничок, тарілок, ложок, вилок, хрестиків, топірців тощо. Ці речі різьбив або випікав на твердих висохлих дерев’яних заготовках, прикрашаючи їх гуцульською орнаментикою та семантикою, навички чого передав своїм нащадкам. Василь Попадюк займався й громадськими справами, допомагаючи гуцулам піднятись на вищий рівень свого розвитку. Так, збудував у своїй майстерні прекрасний ручний млин із багатьма зазубреними колесами, яким під час війни і ще довго після неї користувалися багато місцевих людей не тільки із Ясіня, але й із сусідніх сіл. Щоліта був провідним гуцулом на багатьох полонинах, перебуваючи на них з худобою від першого дня виходу аж до кінця сезону, до Покрови. Був дорадником Сільської управи, його праця високо цінилася ясінянськими гуцулами, його слово було авторитетом для земляків.
Крім того В. Попадюк-Базь був добрим садівником і пасічником, завжди плекав у своєму розкішному саду від 50 до 70 вуликів бджіл. Сам був статечний господар Ясіня. Високого зросту, міцної будови і гарного вигляду. Він вважався найкращим господарем в селі.
Довгий час був в Управі кураторії місцевих церков, зокрема – головним куратором церкви Вознесіння Господнього, яку в народі називають Струківською. Майже на кожному дзвоні цієї церкви були ініціали Василя Попадюка, адже він їх замовляв. Дарував, крім дзвонів, щедро й інші речі церковного вжитку. У наш час ця церква увійшла до числа українських дерев’яних церков, включених до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Помер цей помітний гуцул на 76-му році життя 1925 року. Похорон був надзвичайно багатолюдний і величавий, адже ховали його три священики: о. парох Степан Бачинський, о. парох Ровній і місцевий католицький парох.
Микола ВОЛОЩУК,
кандидат біологічних наук, КБЗ,
Микола ТКАЧ,
історик.