Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

Пам’яті БОЙЧУКА Василя Васильовича

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На сімдесятому році життя, 7 вересня 2017 року, перестало битися серце палкого патріота Рахівщини і Гуцульщини, непересічної особистості, колишнього редактора газети “Зоря Рахівщини” БОЙЧУКА Василя Васильовича.
На долю покоління післявоєн­них років, до якого належав, випала нелегка доля й стежку в жит­­­­­тя­ доводилося вибудовувати власними руками. Йому швидко довелося пізнати гіркий смак самостійності. Труднощі – не лякали. Молодий, енергійний був готовим до випробувань, крок за кроком долав різноманітні перешкоди. Відступати було нікуди: позаду – родина, діти, яким прагнув передати себе, захистити перед невизначеністю.
Його шлях у журналістиці – тернистий, сповнений власних переживань, набутих під час трудової діяльності. Але властива запальна енергія, яка рухала тільки вперед, аналітичне сприйняття, критичний аналіз дійсності сприяють швидкому становленню Василя Васильовича, як майстра пера, з-під якого побачила світ нескінченна кількість різножанрових публікацій. Розповіді про людей, їхній побут і життя, переживання, радос­ті та втрати, репортажі про зна­кові події, роботу лісівників, з високогірних полонин, які по-спра­в­ж­ньому любив, передаючи неповторність і красу природи Карпат, нелегкі будні вівчарів, критичні, сповнені аналізу корес­понденції, через котрі неодноразово виникали конфлікти з представниками влади. Але, таким вже був – прямолінійним, цілеспрямованим, відвертим і завжди відкритим до спілкування. Розпочату справу доводив до логічного кінця.
У журналістиці – з середини вісімдесятих й не покидав її до останнього подиху, вже будучи прикутим до ліжка важкою хворобою. А розпочинав у „Зорі…” відповідальним секретарем й невдовзі став заступником редактора. На 90-ті випав найважчий період у житті видання, коли, здавалося, її вже нічого не врятує від краху, адже пострадянське видання не відповідало потребам часу. Очоливши колектив (редактором пропрацював до виходу на заслужений відпочинок), з властивою йому енергією доказував домінуючу позицію районного часопису, вивівши видання на новий рівень, перетворивши газету з буденного вісника у справжню книгу сьогодення, гортаючи яку, занурюєшся у сиву давнину, мандруєш високогір’ями, черпаєш відомості про ту чи іншу подію, а найголовніше, що у центрі уваги – завжди людина з своїми переживаннями, властивим характером, здобутками і невдачами, мріями і досягненнями.
Вийшовши на пенсію, іні­ціює заснування і видає у світ міську газету „Вісті Рахова”, невдовзі стає провідним редактором „Вісника Карпатського біосферного заповідника”. Але де б не працював, завжди був постійним автором публікацій у „Зорі…”
Про нього, як про людину і особистість, можна написати чимало. Але ніякі слова не вгамують горе втрати дорогої людини, справжнього патріота, який любив і всього себе віддав служінню рідному краю, родині.
Таким і залишиться у пам’яті рідних, друзів, колег та знайомих.
Земля йому пухом…
„Зоряни”.