Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

Оберемки квітів та вервицю вітань зібрав на 95-літній ювілей Василь Олексійович Піпаш-Косівський

Піпаш Піпаш2

Вечір, який орга­нізували з цієї нагоди в Центральній районній бібліотеці, називався «Співець гуцульських полонин».
Його голову давно побілила сивина, обличчя зоране зморшками, старість сковує рухи, але перед гостями милий, з привітним поглядом ювіляр постав у вигаптуваній вишиванці. Василь Олексійович за прожитий вік чимало поклав на вівтар просвітництва краю. Журналіст, поет-коломийкар, краєзнавець… Список можна продовжувати, але можна й узагальнити – жива легенда Рахівщини. Тому в читальній залі ЦРБ зібралося чимало охочих привітати знаного рахів’янина з майже сотнею прожитих літ.
А розпочалися святкування молитвою за здоров’я іменинника, яку провів о. Василь Носа. Першим щирі слова вітання промовив начальник відділу культури РДА Володимир Шепета. Окрім сказаного, він вручив Василю Олексійовичу відзнаку від районних держадміністрації та ради за вагомий внесок у культуру і розвиток краю.
Подарунок старожилові міста презентувала Рахівська міська рада, встановивши нову хвіртку, а голова райцентру Віктор Медвідь особисто звернувся до ювіляра, віншуючи йому здоров’я і всіх гараздів.
Слова подяки за зроблене для краю, за приклад і життєву позицію виголосив винуватцю заходу керівник районної організації ВО «Свобода» Микола Косівський. Діти ювіляра Наталія та Володимир вклонилися батькові за любов, доброту та виховання, за прищеплену їм любов до рідної землі. Син ще й зачитав Почесну грамоту від голови ОДА Геннадія Москаля.
Того дня на адресу шанованого ювіляра линуло ще багато теплих слів від колег, однодумців, сусідів і небайдужих. Бібліотечні працівники декламували поезії зі збірок Василя Олексійовича. Пода­рував свій виступ і чи­тець Мирон Білінкевич, а підбадьорювали всіх коло­ритні музики народного аматорського оркестру гуцульських інструментів РБК.
Винуватець зібрання щиро подякував присутнім за приємне його пошанування. Підкреслив, що за свій вік пережив багато доброго, але побачив і чимало поганого, сумує з того, що не про таку Україну мріяли ті, хто боровся за її незалежність. Переживши Другу світову війну, не думав, що нині учасником війни буде його внук. Однак Василь Олексійович не втрачає віри у краще майбутнє як свого краю, так країни загалом.
Андріана ЛЕЛЕ.