Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

Лісові дороги будують капітальні

балцатул2

Посилена увага до практично єдиного реального сектора економіки району – лісового господарства, відчувається давно, насамперед, у впровадженні різноманітних нововведень, окремі з яких інколи не мають логічної послідовності. Якщо заборона на вивіз кругляка стимулювала його обробіток на місці й посприяла розвитку місцевого товаровиробника, то зменшення коефіцієнта повноти насаджень при виділенні площ під суцільно-санітарні рубки, які найбільше використовувалися під час ведення лісового господарства, суттєво вплинуло на рівень відрахувань до бюджетів усіх рівнів, змусило роботодавців коригувати штат працюючих.
Наступна новація, яку активно обговорюють, стосується передачі лісів у приватні руки, або завуальовуючи значення, у концесію. При цьому, до уваги не береться досвід окремих європейських країн, котрі запровадивши нову модель господарювання, зрозуміли помилковість і поспішність попередніх рішень, ламають голову над поверненням старих форм ведення справи при запровадженні чітких правил гри, котрими передбачено на законодавчому рівні права й обов’язки, а також контроль з боку громадськості за їхнім дотриманням.
Напевно, різноманітні ідеї мають право на життя, але на початку кожну з них варто впроваджувати в окремо взятому випадку, або вибірково, беручи до уваги економічну складову того чи іншого держ­лісмисливгоспу. Там, де справ­ді плачевний стан, де господарювання ведеться за рахунок державних дотацій, можна спробувати щось нове, навіть, залучаючи приватний капітал.
Держлісгоспи району зби­т­ковими не назвеш, хоча розподіл податків і зменшення відсотків на власний розвиток, можуть будь-кого загнати у боргову яму. Але поки що і за таких умов лісівники не лише справляються з завданнями, а й дбають про покращення лісової інфраструктури за рахунок власно зароблених коштів від ведення господарської діяльності.
Розгалуженій ме­режі лісових доріг ДП «Рахівське ЛДГ», прокладених крутосхилами за якихось непов­них дев’ять років, по­заздрив би не один держлісгосп, навіть окремі населені пункти району, до яких збереглися хіба що вказівні таблички та залишки асфальтівки.
– Перші 8 км дороги прокладали у 2007-2008-их роках за державні кошти, – розповідає директор лісодослідного господарства Володимир Приступа. – Решту, а це понад 55 км, профінансовані нами із залученням дорожно-будівельної бригади підприємства.
Перевагу наявності до­брот­них лісових шляхів для ведення лісового господарства в гірських умовах, з урахуванням доступності до тих чи інших урочищ, кліматичних змін й поширення всихання ялинників, важко переоцінити. А якщо брати до уваги посушливі періоди, ймовірність виникнення пожеж, яких, на щастя, вдається уникати завдяки злагодженій роботі лісової охорони, облаштованим місцям для відпочинку й попереджувальним панно про поведінку в лісі, – то й поготів. До речі, саме лісодослідне господарство на практиці продемонструвало локалізацію всихання лісу, на місці якого вже зростає непошкоджений молодняк. І все це завдяки чіткій програмі будівництва нових лісових доріг та підтриманню в належному стані прокладених.
– Ніхто не заперечує на­явність шляхів вздовж водойм, як це було прийня­то традиційно, – каже Володимир Михайлович. – Щоправда, для їхнього належного функціонування необхідно подбати про додаткові інже­нерні споруди в місцях ймо­вірного руйнування під час сти­хій. Над цим теж працюємо, тим більше, що передбачити усе, що нам може піднести природа, – практично нереально. Однак, дбаємо про зменшення місць ризику.
Виваженість взятого курсу, економічну складову втілення задумів, продемонстрували і тоді, коли на підприємстві створили дорожно-будівельну бригаду. Прорахували, що дешевше і ефективніше придбати сучасну техніку (екскаватори, бульдозер), вкласти кошти у ремонт автогрейдера, укріпити бригаду кількома КРАЗами й пересувною дробаркою, потужним віброкатком, ніж винаймати якусь фірму для виконання робіт. Ефект – очевидний. Лісодослідне господарство у короткий термін будує розгалужену мережу шляхів, створюючи при цьому додаткові робочі місця. Місцеве населення отримує доступ до полонин, для збору дикоростучих, використовуючи не обов’язково позашляховики. А придбаному парку техніки позаздрила б будь-яка спеціалізована шляхово-будівельна фірма області.
Але найголовніше, що на досягнутому не зупиняються. Ще минулого року витратили 50 тис. грн. на проектно-кошторисну документацію й розпочали вітлювати її у життя, прокладаючи дорогу в урочищі Балцатул Говерлянського лісництва (лісничий – Степан Папарига). Вже цього року передбачається здати в експлуатацію 3 км нового шляху з твердим покриттям й здійснити нарізку полотна на відстані у 2 кілометри. Нова дорога вийде на роздоріжжя раніше побудованих з інших урочищ й дозволить, застосовуючи природозберігаючі технології (придбану підприємством повітряно-трелювальну установку), ліквідувати наслідки недавнього буревію, який пронісся високогір’ям. Роботи обійдуться підприємству, залежно від природніх умов, від 350 до 500 тис. грн. за один кілометр.
Проінспектували прокладання дороги крутосхилами Балцатула, де трудяться екскаваторники Микола Мартиш, Володимир Костенюк, бульдозерист Василь Бочкор, водії самоскидів Павло Шемота, Микола Баранюк, Володимир Думен, автогрейдера Іван Мільчевич, дорожній робітник Іван Мартинюк директор ДП «Рахівське ЛДГ», підприємці лісової та туристичної галузей, позаяк одне доповнює інше, особливо, якщо брати до уваги, що тут пролягає один із найпопулярніших маршрутів до гори Піп-Іван Чорногірський, де розташована колишня обсерваторія Білий Слон.
Також ознайомилися зі станом раніше збудованих доріг в урочищах Малий Трифовий (2,5 км), Комен (1,5 ), Медова (4,5), Липовий – Лемський (15 км), Бребенескул (понад 5 км), побували на літургії у каплиці Святого Губерта – покровителя лісівників і мисливців. Звели її минулого року працівники Білотисянського лісництва під керівництвом лісничого Івана Осташа на полонині Тринога, за кілька кілометрів від Білого Слона. Поруч облаштували рекреаційний пункт, з якого відкриваються неповторні краєвиди і на Івано-Франківщину, і на Чернівеччину. На схилі гори – ферми, трохи нижче, на Щівнику – випасаються корови. І які гори без туристів? Цього разу на відпочинок завітала група з Маріуполя. Спільна молитва за участі греко-католицьких священиків, розгорнутий національний прапор і виконання Гімну України єднають краще за будь-які пропагандистські гасла, адже країна у нас одна – від сходу до заходу.
Михайло ЮРАЩУК.

балцатулDSC_0054