Передплатний індекс видання – №61821. е-mail: zorya01@mail.ru, zorya01@ukr.net

З історії Ясіня

images

Історія жодної держави, народу, села не існує окремо від світу. В різні часи відбувалися, і сьогодні відбуваються, дуже складні процеси. Сучасникам залишається лише по крупинках збирати дані, відбирати з них ті, які приносять користь, вчать не допускати минулих помилок, відновлюють правду, витирають гріх (брехню) та допомагають добре помислити над тим, що подумають про нас Господь Бог та нащадки, які будуть читати написане в майбутньому. Наразі ми говоримо лише про те, що добре вивчено, перевірено і має зміст сьогодні.
Вчені-етнографи та місцеві краєзнавці вважають, що заселення території, де зараз знаходиться селище Ясіня, відбулося через унікальну галузь тваринництва – відгінне скотарство. Здавна людей вабили зелені красуні полонини – найбільше, Богом дане багатство. Звідси і можлива гіпотеза щодо назви селища – «осенувати худобу», «осенівка» – «ясінь», яка повинна знайти гідне місце серед уже опублікованих, добре відомих та усталених. Влітку на альпійські луки (полонини) відганялася від хати худоба, що давало можливість зберегти найдорожче – землю. Вироблена (звільнена від лісу) земля донедавна в крові, цілими поколіннями цінувалася дорожче золота. Святішим був лише хліб. Щодо часу цього процесу, то знахідки археологів дають можливість віднести дату заселення на рубіж ІІ-І тисячоліття до н. е. (3-4 тисячі років тому), в добу існування легендарної Трипільської цивілізації.
З часу заснування селища у нас з покоління до покоління передається легенда про збереження Богом овець ґазди Струка. Зовсім недавно учні Ясінянської школи №2 з’ясували, що Струк – історична особа, яка проживала у населеному пункті. У документі його звуть Ладиславом.
Життя людей на території сучасного Ясіня в давні часи було складним та супроводжувалося постійними змінами кордонів держав сусідів. На початку ХVІ ст. до нашого краю, в черговий раз, насувалося страшне лихо – війна. У 1514 році Молдовське князівство, разом з українськими землями, потрапляють в залежність до Османської імперії, турецька влада створює на Буковині військово-адміністративну одиницю – Хотинську райю. Унаслідок поразки під Могочем (1526 р.) втрачає назалежність Угорщина. Закарпаття поділили на залежне від турків-османів Трансільванське (Семиградське) князівство та Австрійські Габсбурги (західна частина).
Дещо змінили наше ставлення до дати першої писемної згадки нові дані, зокрема і речові джерела, які переконують в тому, що нам слід сконцентрувати пошуки не на рубежі ХIV-XV, а перенести їх у ХІІ-ХІІІ ст. Вперше на це звернув увагу великий український історик Д.Дорошенко, а знайдений у районі села Богдан меч доби ХІІ-ХІІІ ст. лише підтверджує його думку.
Першою письмовою згадкою про наше селище більшість істориків вважають документ, датований 1555 роком. Однак оригінал, який би можна потримати в руках, зробити копію для місцевих музеїв віднайти не вдалося. У процесі роботи досліджено посилання на текст такого змісту: «Після смерті братів Драгів … (Драгобрат!?) у битві під Могочем … ». У одному з туристичних довідників знаходимо посилання та літопис і назву «Єзень» (1500 рік), однак відпрацювати цей документ належним чином поки не вдалося. Є й інші свідчення, які можуть віднести першу писемну згадку на роки, десятиліття. В процесі роботи зустрічалися й інші дати – 1497, 1500, 1553 рр. Робота з цими документами продовжується, вона вимагає багато часу та матеріальних затрат та належної підготовки дослідників. У 1583 році село передається у власність угорському феодалу Каролі, а з 1672 року – Бичківській казенній домінії. Саме з того часу розпочинається будівництво кляузур. Найбільша наша цінність – ліс – використовується для перевезення солі в Європу, будівництва кораблів, виготовлення меблів.
За переписом 1720 року в селі проживало 53 сім’ї. В 1724 р. було споруджено перше водоймище (місцева назва «гать») у Стебному.
У цей час простежується опришківський слід в історії села: у 1743 та 1745 рр. Ясіня відвідав легендарний ватаг Олекса Довбуш, якого бачили місцеві жителі в урочищі Білі Хрести. Гуцули активно підтримували опришків, вступали до їхніх лав та, за однією з версій, поховали і довго доглядали могилу дружини ватага.
У другій половині ХVІІІ ст. у Ясіня переселяють сім’ї німецьких колоністів, які отримують від держави кращі землі, державні позики для ведення господарства. Відомо, що перші поселенці прибули з с. Ротевейзе. В одному з листів місцевих переселенців, який може бути датованим кінцем ХVІІІ –початком ХІХ ст., описується місце, куди переселено сім’ю. Лист називає село Ясіня великим, яке складається з малих сіл: Звідовец, Корош, Мезо, Стебні, Ясіня та одне слово – не зрозуміле (затерте), видно букви «L» і «D». Надалі зустрічаємо наступні назви у такому вигляді: «Корош = Мезо» (1765 р.) «Звідовез» (1785 р.) «Ясінь а … .» (17 … .?), «Стебні» (1785 р.), «Зімеж».
Стосовно заселення німецьких колоністів, ретельніше дослідження привело до того, що віднайдено документ (лист з церковної книги, датований 1765 роком), де угорська назва Ясіня Керешмезо розбита на дві частини Кереш = Мезо. З угорської це «коло» (круг) і «поле». Можна стверджувати, що в ХVІ – ХVІІ ст. одночасно на сучасній території селища Ясіня існували маленькі хуторки з назвами: Кереш, Мезо, Зімеж, Стебні, Свидовець, Ясіня.
У той час активно простежується «козацький слід» в історії селища. До легенд та знайденої козацької люльки долучилися також дослідження українських та зарубіжних істориків і документовані свідчення. Зараз ми знаємо, що наприкінці ХVІІІ ст. козаків розселяють вздовж річки Тиса, яка ніби ножем (Кийш) розрізає (визначає) кордон двох імперій – Австрійської і Османської. Остаточно цей кордон буде встановлено у 1814 році.
На початку ХІХ ст. у селі починають діяти церковно-парафіяльні школи. Судячи з документа про дарування землі (1800 р.), навчання в них велося церковно-слов’янською мовою, з використанням латинської графіки (українські букви записували латинськими). Такий спосіб письма зустрічаємо навіть у листах з фронтів Першої світової війни. В 1800 році в селі поселяється сім’я єврея Мармороша, який започаткував єврейську громаду в Ясінях. Цікаво, що центр села знаходився біля Струківської церкви, а основне «ділове життя» відбувалося на «граблі». Сама «грабля» зруйнована під час Першої світової війни. Це були у цікавий спосіб закріплені дерева, які виловлювали спущені ризами ліс, який витягували із води коні. Тут формувалися дараби і сюди поверталися з грошима мужні, сміливі бокораші.
«Весна Європи» – революція 1848-1849 рр. зачепила і Ясіня. На жаль, були спалені церкви. Люди вимагали зменшення податків та наділення землею. У червні 1849 року каральний загін жорстоко розправився з повстанцями, після чого у краї виникла холера. У середині ХІХ ст. в населеному пункті проживало 2778 осіб. За переписом 1900 року населення Ясіня складало 3454 осіб, з них 1439 були зайняті у сільському господарстві, 219 – у ремісничому виробництві, 150 – у торгівлі, 255 були робітниками-поденниками, 158 – слугами, 330 – ходили на сезонні заробітки.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у Ясінях регулюють русла річок і притоків, вдосконалюють дорогу, будують залізницю (завершена у 1896 році). Це була величезна державна програма модернізації імперії, яка сприяла покращенню ділової активності, збільшенню обсягів вивозу деревини.
Під час Першої світової війни до Австро-Угорського війська закликали майже 300 місцевих жителів. Двічі на території селища побували російські війська, за симпатії до яких було засуджено до страти понад 80 осіб. Війна призвела до розпаду трьох великих імперій: Російської, Османської та Австро-Угорської. У цей час у селі відбулися події, які є «золотою сторінкою» історії краю. Ясінянці гордяться тим, що, на жаль, на дуже нетривалий період (для історії це просто мить), на карті Європи поряд з «новими» столицями – Прагою, Будапештом, Бухарестом, Белградом, Таліном, Хелсінкі, Києвом появилося і … Ясіня. Проголошення й існування Гуцульської республіки – важливий етап українського державотворення і він чекає ще свого дослідника. Найкраще вивчив це питання академік НАНУ Микола Мушинка.
Листопадова революція в Австро-Угорщині (1918 р.) призвела до повалення монархії. Ці події стали початком проголошення Гуцульської республіки. Саме Ясіня стало її столицею. 8 листопада в центрі селища зібралося багатотисячне віче, на якому оголосили про створення Української Народної ради. За вибором людей її очолив офіцер-фронтовик Степан Клочурак. Рада підтримувала зв’язкок з урядом ЗУНР, в якому створили «Секцію пропаганди для угро-русинів», котра мала постачати на Закарпаття українську літературу та підручники для шкіл. У грудні 1918 року до нашого села відправили наспіх сформовану військову частину для відновлення кордону уже Угорщини.
2 січня 1919 року в Станіславі відбулося урочисте засідання Народної Ради Західної України, де проголосили об’єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною. До об’єднання українських земель долучився і голос ясінянців, від імені яких виступив Президент Гуцульської республіки С. Клочурак. 8 січня урочисто проголосили утворення Гуцульської республіки, а вже 13 січня 1919 року військо під командуванням С. Клочурака вирушило на захід. Швидко було визволено Рахівщину. До війська долучалися добровольці з Галичини та місцеві мешканці. Міжнародні обставини та поразка в Сигітській коморі не дали закріпитися молодій державі, але в пам’яті українців збережеться ця яскрава сторінка українського державотворення.
За Сен-Жерменським мирним договором (1919 р.) Закарпаття увійшло до складу Чехо-Словаччини. У той час Ясіня розвивається як прикордонне містечко. Активізовується торгівля, діють великі митні склади. Чеська влада дбає про розвиток шкільництва, надає позики на розвиток сільського господарства. У Ясінях з’являється міська школа (горожанка) та школа, де вчили різьбі та столярному мистецтву. Вироби ясінянців ще і тепер можна зустріти в Європі.
Політичні події 1938 року, розпад Чехо-Словаччини сприяли відродженню прагнень до волі часів Гуцульської республіки. Ясінянці активно підтримували діяльність уряду Карпатської України. С.Клочурака призначено Міністром господарства, а потім Міністром військових справ. Ясінянець Д. Климпуш був командантом «Карпатської Січі».
17 березня 1939 року в Ясіня ввійшли угорські війська. Встановлено угорсько-польський, а потім угорсько-радянський кордон, який у пошуках кращої долі, нелегально перетнули десятки ясінянців.
Велика, страшна Друга світова війна завдала непоправної шкоди населеному пункту: загинуло тисячі місцевих мешканців, знищено єврейську громаду, зазнала руйнувань інфраструктура. Радянські війська, які ввійшли до селища 28 вересня 1944 р., через польові військові комісаріати закликали до війська сотні ясінянців. Велика частина з них загинула в країнах Європи.
Ясіня, як і все Закарпаття, увійшло до складу Радянського Союзу. Відбувався процес радянізації суспільства, силою зброї та репресіями долався національно-визвольний рух. У людей забирали землі, реманент, худобу та створили колгоспи. Створені після війни Ліспромгосп та Лісгосп об’єднують у лісокомбінат «Радянські Карпати». З 1975 року починає діяти фабрика штучного хутра, збудовано школу на 820 учнівських місць.
З проголошенням незалежності України у селищі відбулися серйозні зміни: колгосп імені О.Борканюка реорганізовано в агроекофірму «Гірська», здійснено земельну реформу, приватизовано підприємства, поступово формується нова культура торгівлі, активно розвивається туризм. ХХІ століття докорінно змінило світ, не змінилися лише ясінянці. Це – ті самі люди, які змінювали русла річок, будували дороги і залізниці, мужньо боронили рідну землю від загарбників та добре виховували своїх дітей.
Бийло МЕРКЛО, історик, вчитель історії та предмету „Захист Вітчизни” Ясінянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2.